До тебе мій голос, Людино!
Я не літаю, я лечу,
У височінь лечу і голосно кричу:
Сліпії люди, прозріте!
Божою святою Кров’ю очі окропіте.
Окропіте очі, щоб бачили,
Окропіте вуха, щоб чули.
Щоб Бога бачили і чули,
І ніколи святий голос Його не забули.
Пам’ятайте Божий голос,
Що лунає у імлі.
І шануйте хлібний колос,
Що зростає на землі.
Люди! Вставайте! Не спіть!
Кайдани і вражії пута порвіть.
Вставайте люди, не спіть!
Полум’я любові Божої не згасіть.
Вставайте, не спіть!
Божою святою Кров’ю серця окропіть.
Щоб святая правда ожила,
А ворог і гріх умер.
Щоб Господь цю грішну землю у порох не стер.
Не спіть, вставайте, серця відкривайте!
І Святому Богу місце в ньому дайте!
Не спіть, вставайте, Бога прославляйте.
І Йому всю славу і любов віддайте.
Бо скоро Господь гряде,
Землю судити прийде.
Судити гряде гріх
Кожного і усіх.
Поки ще є час і година,
Покайтеся кожна родина.
Пред Господом кайся і кожна людина.
Щиро пред Богом покайся.
Від святої Божої Любові не відвертайся.
Людино! Прийми Божу Любов в своє серце і душу –
Слово, яке я пишу, і писати мушу.
19.08.2005