Сірко
Павлуші.
На вранішній намаз*
лунає завивання муедзина*
і бусурмани всі ураз
упали на коліна.
"Аллах акбар! Аллах акбар!"
шумить поміж рядами.
"Аллах великий, Його дар
хай буде поміж нами"...
А поряд, прямо на шляху
забитім кіньми і волами,
клянучи доленьку лиху –
невільники поміж возами.
Захоплені в полон селяни –
жінки вродливі та дівчата,
всі православні християни,
тихенько плачуть дитинчата...
Далеко в дикому степу,
де все туман покрив,
де ковила між будяку,
раптово вовк завив.
"Урус-шайтан*!" — замокли всі...
заклякла суча зграя,
а степ хвилюється в росі,
і тільки даль безкрая.
Не ждано звідкись, із пітьми –
великий вовк з’явився
пройшов, як тінь поміж людьми
і в козака перетворився.
- Козак! Козак! Стріляйте... –
волали бусурмани,
- Ловіть його, мерщій хапайте! –
бісилися османи.
Схопилися за шаблі всі,
тугі напнули луки,
стояв козак у всій красі
на грудях склавши руки.
Злетіли роєм хмара стріл
ось вразять козака,
ужалять мовби сотня бджіл,
ой! жалко юнака!
Майнули стріли в пустоту –
немає там нікого,
ви ціль уразили не ту,
лиш марево від нього.
Розтанув сірий вовкулак*
хитнулось будяка стебло
ось був козак – і зник козак,
немов і не було.
«Що за напасть, якась мара...
– знов моляться османи, –
Нам вирушати вже пора,
Аллах, – завжди будь з нами!»
Розлігся свист і коні мчать
неначе вихор в полі.
і бранці з радості кричать –
діждались бідні волі.
Це козаків Сірко веде
на клятих бусурманів,
на землю ворогів кладе
немов німих баранів.
Розрубані ремінні пута,
уникнули полону,
рука кайданами не скута –
утри сльозу солону.
Вертайтесь люди в рідний дім,
працюйте в мирнім полі,
а козаки стоять на тім,
щоб бути вам на волі.
На вільнім полі хліб росте,
над ним небесні шати,
козак в степу стоїть на те,
щоб землю захищати.
Примітки:
Намаз – молитва.
Муедзин – людина, яка зазиває мусульман на молитву.
Шайтан – чорт, нечистий.
Вовкулак – людина, яка могла обертатися у вовка.
04.05.2023 р.
Єггермюлен.