24.06.2023 20:38
для всіх
68
    
  1 | 1  
 © Віктор Насипаний

Настроєве


Меле все дощами неба млин прадавній, 

Проростаєм снами тайні та незнані.

Вік себе шукаєм, як зірки – приблуди, 

Щоб світити світу, нести віру в люди.


Йдуть до сонця знову дні й роки на сповідь.

А під старість думи: де ж то щастя повінь?

Нас дороги сіють. Всі в гріхах дрібнієм.

Ми – вогонь чи попіл? Чи живем, чи тлієм?



21.06.2023

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.06.2023 21:32  Каллистрат => © 

Все, як воно є ))) Дякую пане Вікторе! Гарний вірш!