Шпигунські збори
з рубрики / циклу «ПРОЗА»
Сергійко стояв біля мами зі сльозами на очах. Він не якесь там дівчисько і плакати не буде. Але це так несправедливо! На днях закінчуються канікули. Не можна сказати, що Сергійкові не хотілося до школи. Він скучив за однокласниками, вчителькою, нарешті, за самою атмосферою навчання з новими підручниками! У всякому разі на перших порах… Але хотілося і достойно провести останні дні літа. Адже наступні літні канікули будуть майже через рік. Тому, коли прибіг сусідський Ромка і сказав, що сьогодні хлопці організовують воєнну гру за ставком, Сергійко дуже зрадів. Адже сам семикласник Андрій Возний буде на тій війні генералом. Ромка повідомив, що генерал назначив їх двох шпигунами. А значить, треба буде сидіти в тилу ворога ( в молоденьких акаційках біля ставка) і збирати таємні агентурні дані у вигляді шпигунського звіту. Клас !!!
Та мама, до якої підбіг Сергійко відпроситися на війну, не розуміла важливості майбутньої події. Вона терпляче пояснювала, що завтра треба починати копати картоплю. А значить, сьогодні пора підготувати город: сполоти бур’яни, вирвати і обмолотити квасолю, стягнути гарбузиння і всі гарбузи позносити у піддашок. І хто ж, як не майже дорослий син, допоможе мамі й татові у прибиранні городу. Як собі хоче Сергійко, але гарбузи на його совісті, тому війну, скоріше всього, прийдеться відкласти.
Сергійко стояв і з сумом слухав такі вірні мамині аргументи. Позад нього розгублено тупцяв “колега” Ромка, не знаючи, що йому робити. Але розгубленість товариша тривала хіба що хвилинку, після чого був знайдений геніальний вихід із безвихідної, здавалося б, ситуації. Ромка запропонував Сергійкові свою допомогу, щоб дуже швидко знести гарбузи у піддашок і ще встигнути на своє шпигунство. Робота закипіла! Мама займалася бур’яном та квасолею, тато стягував гарбузиння, відриваючи важкі гарбузи, а Сергійко з Ромкою майже бігом носили їх з городу.
....................................................................................................................
– Шановне товариство! Прошу уваги ! Розпочинаємо звітні шпигунські збори, на яких будуть підведені підсумки нашої агентурної діяльності за трьохмісячний період. Головуючий на зборах – пан Гарбузяка, секретар – пан Довготелесий. Усіх інших таємних агентів буде представлено у процесі надходження.
– Я гадаю, панове, ні для кого не секрет, для чого наша агентура надійною “ сіткою” була розкидана по всьому городу ще на початку травня. Нам конче необхідно було добути таємні дані про безладдя та розгардіяш, що, ми прекрасно знаємо, панує ще на деяких городах, щоб не давати бур’янам та різного роду шкідникам вільно почувати себе на ввірених нам ділянках.
– На початку наших звітних зборів я хотів би з сумом і безмежною вдячністю згадати тут тих наших шпигунів, що віддали своє дорогоцінне життя заради спільної ідеї. Це пан Зелененький, який від надмірного перевантаження просто таки згнив на роботі, залишивши після себе тільки хвоста. Це також нещасний пан Тиква, який не в добрий час опинився на краю городу і був покусаний скаженою козою. Це і безстрашний пан Блискучий, що попався на очі хазяйці і був порізаний на корм отому довгорилому, що рохкає у хліві. Пам’ять про цих панів назавжди залишиться в наших серцях. Прошу вшанувати їх хвилиною мовчання !.. Прошу сідати.
– Мені ще хотілося б багато теплих слів сказати про діяльність групи агентів, яка відповідала за Картоплю. Це такі пани як Смужкатут, Смужкатам, Рябенький, Кабанчик і Товстобрюх. Ось вони і самі надійшли! Проходьте, не соромтеся! Ваше місце в президії. Треба нагадати всім присутнім, що енергійні дії вищезгаданих шпигунів перешкодили розповсюдженню бур’янів, захистили підшефну Картоплю від сонячних променів, хоч і не знищили до кінця тих паскудників Колорадських Жуків.
– Саме прибув пан Яккавун , котрому вдалося пробратися на ділянку Капусти і скласти звіт про шкідливі дії слимаків. І не його вина, що заяче гніздо лишилося непоміченим. А пани Недостиглий та Куля героїчно подолали кордони Кукурудзи і пробралися у саме лігво наркоманів – на ділянку Маку. Тільки завдяки цим шанованим панам наркоти на городі вже немає й сліду.
– Та не всіма нашими агентами ми можемо гордитися так само. В той час, коли достойні шпигуни не жаліючи сил шпигували на своїх ділянках, знайшлися й такі, що зібралися в кінці городу компанією і просто таки відлежували боки на сонці. Це пани Чорнорябий, Сірожовтий, Жовтогарячий, Сіробілий, Червонястий, Білолобий та ще декілька різнокольорових нероб. Соромно, пани шпигуни! Ви недостойні своєї професії! Я думаю, вас підбурював на розгульне життя отой пан Гнилоспин, який за такий короткий звітний період устиг усім показати своє гниле нутро. Панові Гнилоспину взагалі не місце серед нашого шанованого панства.
– А ви, пане Карафонько, краще б мовчали! Вас послали на грядку буряків, а ви замість того видерлись на сусідній тин і протеліпалися там усе літо, заглядаючись на чужі Сливи. В буряках через вашу бездіяльність Миші прямо нори повиїдали. Так було і з Морквою, бо розумник пан Патисон склав свого звіта на якійсь чудернацькій мові, і ніхто не міг розтлумачити, що там написано.
– Вам, панове Кабачок та Динька, я слова не надавав і не надам ніколи, бо ви з чужого агентства. Прошу покинути наші збори, а то ще розпатякаєте кому не треба всі наші секрети. Секретар Довготелесий, запишіть у протокол, щоб не пускали на збори посторонніх.
– Де ви так довго блукали, пане Грушка та пане Барабуля? Ми вже думали, що ви пропали без вісти . А ви злигалися з Лободою. Не ви накрили її своїм лапатим листям, а вона вас.
– Пропустіть ще того червонощокого пана Сонечко, хоч місця в залі вже майже немає. Сідайте, пане Сонечко, он там скраєчку коло дверей. Та не забудьте відмітитися у секретаря, а то не отримаєте командировочних.
– Шановні пани шпигуни! Хочу підвести підсумки нашої роботи. Оцінюючи нашу з вами діяльність на городі за звітний період, мушу визнати її задовільною, незважаючи на деякі незначні недоліки. Спасибі вам, панове, за працю. Може хто й не заслужив слів подяки, але хай сприйме їх як аванс на майбутні звітні періоди. Ми ж з вами і наші діти і надалі будемо працювати на невидимому шпигунському фронті, наближуючи ті дні, коли на городі зовсім не стане бур’янів та шкідників. На все добре!
....................................................................................................................
Мама приймала у Сергійка роботу і була дуже задоволена. Гарбузи розмістилися у піддашку акуратними рядами, немов працівники на зборах у якійсь установі. На невеличкому підвищенні з ящиків виднівся найбільший круглий гарбузище, а до нього притулився ще один – довгий-предовгий.
– Молодці, хлопці! – сказала мама, – тепер можете бігти гратися у своїх шпигунів.
Сергійко подумав трохи і на превелике здивування мами відповів:
– Я, мабуть, не піду «на війну». Краще подивлюся мультики по телевізору.
А Ромка мовив, посміхаючись:
– Я теж не піду. Тими шпигунами ми вже й так ситі по горло...