Проминула казка літа
з рубрики / циклу «Літо»
Казка радості і світла,
Казка терпкої вистави,
І гарбузів золотавих...
Проминула казка рання,
Посміхнулась на прощання,
І раптово у віконце
Заглянуло диво-сонце.
Попрощайся поцілунком,
Цим закоханим дарунком,
І лети у мрії світу,
Тільки... Вже з осіннім літом.
Проминуло все казкове:
І бажання веселкові,
І пшениці кольорові,
І кохання, й стигла мова
Золотистого зітхання,
І барвистого бажання.
Я лечу на крилах мрії,
І лишу тобі надію
У рожевих поцілунках
Літа чистого ґатунку.
Хай лелека не курличе,
Нехай знову літо кличе,
Тихо й ніжно, веселково,
Знову чисто й кольорово.
Ти – моє щемке кохання,
Ти – захопливе зітхання,
І найкращі сподівання
В час казок і в час бажання...
Нас чекає розтавання...
Проминула казка літа,
Проминуло щастя й світло,
Розлучила кольорово
Наші почуття...
Ех... Школа...
