20.07.2023 00:01
18+
57
    
  - | -  
 © Лукіан

Меніпп і Еак

діалоги в підземному царстві

МЕНІПП. Іменем Плутона, прошу тебе, Еак, покажи мені всі пам’ятки підземного царства.

ЕАК. Нелегко все обдивитись; поки що покажу тобі найголовніше. Кербера ти вже знаєш; ось цього перевізника ти теж бачив: адже він тебе доставив сюди. Це озеро і Піріфлегетон ти також бачив при вході.

МЕНІПП. Це все я знаю, і тебе теж: адже ти воротар; бачив і самого царя і Ериній. Покажи мені древніх людей, а особливо знаменитих.

ЕАК. Ось тут Агамемнон, там Ахілл, поряд з ним Ідоменей, ось цей – Одіссей, далі Аянт і Діомед, і всі найкращі із еллінів.

МЕНІПП. На жаль, Гомер! Всі головні герої твоїх поем валяються в пилюці, спотворені так, що їх і не пізнати, жменька праху, жалюгідні залишки і більш нічого, дійсно «безсилі голови». А це хто такий, Еак?

ЕАК. Кір. А ось цей – Крез, вище нього Сарданапал, ще вище Мідас, а там Ксеркс.

МЕНІПП. Значить, це перед тобою, негідник, тремтіла Еллада? Це ти перекинув міст через Геллеспонт, а через гори хотів переплисти. У Креза – то який вигляд! Еак дозволь мені дати Сарданапалу ляпаса.

ЕАК. Неможна: у нього череп - як у жінки: ти його розіб’єш. (12)

МЕНІПП. Ну так, принаймні, я плюну на цього двостатевого.

ЕАК. Хочеш, я покажу тобі мудреців?

МЕНІПП. Звичайно, хочу.

ЕАК. Ось цей – Піфагор.

МЕНІПП. Здрастуй, Євфорб, (13) чи Аполлон, чи хто хочеш.

ПІФАГОР. Здрастуй і ти, Меніпп.

МЕНІПП. Що це? У тебе стегно більш не золоте. (14)

ПІФАГОР. Ні, А покажи – но, чи немає у тебе в мішку чого-небудь поїсти.

МЕНІПП. Боби, дорогий мій; тобі цього їсти неможна.

ПІФАГОР. Давай! У мерців інше вчення; тут я переконався, що боби і голови предків зовсім не одне і те ж. (15)

ЕАК. Ось тут Солон, син Ексекестіда, Фалес, а поряд з ними Піттак і інші; ти бачиш, всього їх семеро. (16)

МЕНІПП. Тільки вони не сумують і зберігають веселий вигляд. А хто ж оцей, увесь в попелі, як поганий хліб, покритий пухирями?

ЕАК. Це Емпедокл; він прийшов до нас із Етни напівзасмажений.

МЕНІПП. Що на тебе напало, мідноногий (17) мудрець? Від чого ти кинувся в кратер вулкану?

ЕМПЕДОКЛ. Меланхолія, Меніпп.

МЕНІПП. Ні, клянусь Зевсом, не меланхолія, а пуста жага слави, зарозуміння, та й дурості немало: все це тебе і обвуглило разом з твоїми мідними сандаліями. Так тобі і треба! Але тільки все це не принесло тобі навіть малої користі: всі бачили, що ти помер. Але скажи, Еак, куди подівся Сократ?

ЕАК. Він зазвичай бесідує з Нестором і Паламедом.

МЕНІП. Мені хотілось би його побачити, якщо він де-небудь поблизу.

ЕАК. Бачиш цього, з лисиною?

МЕНІПП. Тут всі з лисинами, так що за такою ознакою важко кого-небудь пізнати.

ЕАК. Я говорю про того, кирпатого.

МЕНІПП. І за цим не відрізниш: тут всі кирпаті.

СОКРАТ. Ти мене шукаєш, Меніпп?

МЕНІПП. Тебе, Сократ.

СОКРАТ. Що нового в Афінах?

МЕНІПП. Багато хто із молодих людей говорять, що займаються філософією; варто лише подивитися на їхній вид, ходу: найсправжнісінькі філософи!

СОКРАТ. Я багато таких бачив.

МЕНІПП. Так, але я думаю, ти бачив також, якими прийшли до тебе Арістіпп і сам Платон: один весь просочений пахощами, а другий – навчившись підлещуватися у сицилійських тиранів. (18)

СОКРАТ. Якої ж вони думки про мене?

МЕНІПП. У цьому відношенні, Сократ, ти щаслива людина: всі вважають тебе гідним подиву і думають, що ти все знав, хоча – будемо відвертими – ти не знав нічого.

СОКРАТ. Та я ж і сам не одного разу говорив їм про це; а вони думали, що «іронія» є щось.

МЕНІПП. Хто оці всі, що тебе оточують?

СОКРАТ. Хармід, о Меніпп, Федр і син Клінія. (19)

МЕНІПП. Поздоровляю Сократ: ти і тут займаєшся своєю справою і вмієш цінувати красивих.

СОКРАТ. А що мені ще робити? Лягай біля нас, якщо бажаєш.

МЕНІПП. Ні, піду до Креза і Сарданапала і поселюсь біля них; там я, здається, багато посміюсь, слухаючи їхні крики.

ЕАК. І я теж піду, а то хто-небудь із мерців може скористатися моєю відсутністю і втекти. Все інше ти подивишся другого разу, Меніпп.

МЕНІПП. Прощавай, Еак; мені достатньо і того, що я побачив.


ПРИМІТКИ:


12)… у нього череп - як у жінки: ти його розіб’єш…- натяк на відому поговірку про зніженість Сарданапала.

13)… Здрастуй, Євфорб…- за переказом, Піфагор стверджував, що він існував в образі Евфорба, одного із троянських воїнів. (див. Овідій «Метаморфози», XV).

14)… У тебе стегно більш не золоте…- за легендарним оповіданням, яке передав Плутарх у «Життєписі Нуми» (гл. I), Піфагор мав золоте стегно, яке він показував на доказ свого божественного походження.

15)… що боби і голови предків зовсім не одне і те ж…- натяк на вислів, що приписують Піфагору: «Їсти боби все одно, що їсти голови предків» (так як боби мали, за уявленням греків, стосунок до культу померлих)

16)… ти бачиш, всього їх семеро…- маються на увазі так звані «семеро мудреців» Греції: Фалес, Піттак, Біон, Солон, Клеобул, Мірон або Періандр і Хілон.

17)… мідноногий мудрець…- переказ приписував Емпедоклу звичку носити сандалії з мідними підошвами.

18)… а другий – навчившись підлещуватися у сицилійських тиранів…- натяк на подорож Платона до Сицилії, до двору тиранів Діонісіїв сіракузьких.

19)… син Клінія…- Алківіад.


Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.



антична Греція, друге століття н.е.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!