Іще дзвеніли в серці дзвоники
Ще долі на шматочки не покраяні,
Ще душу не лоскоче самота.
І ми з тобою, чисті і незаймані,
Зійшлися вдвох, напевно, неспроста.
Тоді здавалось: все іще попереду,
Удвох - до смерті, злети й висота!
Гнав місяць в небі нескінченну череду
- Стелилась нам доріжка золота!
Надсадно дзюркотіли в травах коники,
Тремтіли наші руки і вуста...
Іще дзвеніли в моїм серці дзвоники,
Не оселилась в ньому самота.
м. Черкаси, 16.10.2021