Сага про Гіслі
частина XXXГіслі узнає про вбивство Торкеля
Тепер треба розповісти, що Ауд йде до Гіслі і говорить:
- Мені дуже важливо знати, як ти на це подивишся і чи виконаєш ти моє прохання, хоча я і не маю права просити тебе про це.
Він згоджується її вислухати і говорить:
- Знаю, що ти збираєшся розказати мені про вбивство мого брата Торкеля.
- Так воно і є, - відповідала Ауд, - і хлопчаки прийшли сюди і хочуть, щоб ви з ними тепер допомагали один одному, і, за їхніми словами, їм ні на що більше надіятись.
Він відповідає:
- Не знесу я такого, щоб бачити вбивць мого брата і бути разом з ними.
І він підхоплюється на ноги і хоче вийняти меча.
І він сказав вісу:
- Гострій крижині битв
повинно покинути піхви,
діяти час настав
родичу роду людського.
Ві́домо все, що сталось,
властителю ратної сталі.
Мстячи за вбивство брата,
Гіслі загине з честю. (43)
Тоді Ауд сказала, відступивши у бік:
- Мені достало розуму не спокушати долю і не залишати їх тут.
Гіслі сказав, що так воно краще всього, щоб їм не зустрічатись. І він швидко заспокоюється, і все йде поки що без змін.
Розповідають, що йому тепер лишилося прожити не більше двох років із тих, про які говорила жінка з його снів. І до кінця того часу, що Гіслі залишався на Фіорді Гейртьова, знову повертаються його сни, і це все тяжкі сни. Тепер завжди приходить до нього недобра жінка, і лише зрідка добра. І от одного разу вночі сниться Гіслі, що прийшла до нього добра жінка. Вона з’явилася на сірому коні і покликала за собою, в своє житло, і він згодився. І ось вони приїздять до дому, більше схожого на палати, і вона веде його в цей дім. І здавалось йому, що там на лавах всюди подушки і все так гарно прибрано. Вона запросила його пожити там і відпочити.
- І ти приїдеш сюди, - сказала вона, - коли помреш, і будеш тут жити у задоволенні та щасті.
Тут він прокидається, і складає декілька віс про те, що йому снилося.
- Діва на сірому коні
скакала поряд зі скальдом,
лагідною Хльокк покривала
була до дробителя злата.
Бражного рогу хазяйка
речами мене лікувала,
слів Фулли мені не забути
Світла тверді тюленів. (45)
Відпочити мене усадила
дивная діса нарядів.
Ласка її і турботи
скальду запали у пам`ять.
Потім з собою взяла
творця драп до перин,
ніколи не бачив ще воїн
більш пишного ложа. (46)
«Навіки сокир переможець
у цьому палаці лишиться, -
так намиста верба
строф творцю говорила, -
всім, що тут бачиш, один
матимеш ти нероздільно,
вічну радість пізнаєш
поряд з Ідунн нарядів». (47)
Примітки:
43)… крижині битв…- меч; Родичу роду людського…- чоловік, тобто Гіслі; властителю ратної сталі… - воїн, тобто Гіслі;
44)… на сірому коні…- сірий кінь віщує смерть;
45)…Хльокк покривала…- жінка (Хльокк – ім’я валькірії); дробителя злата… - воїн; хазяйка бражного рогу… - жінка; Фулли Світла тверді тюленів… - те ж саме (твердь тюленів – море, світло моря – золото, Фулла – ім’я богині)
46)… діса нарядів…- жінка (діса або дне – богиня – хранителька); Творця драп… - скальда (драпа – хвалебна пісня);
47)… сокир переможець… - воїн; намиста верба… - жінка; Ідунн нарядів… - теж саме (Ідунн ім’я богині).
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.