Воно - це пісня
Лицемірне, підле, зловісне,
Нападає з-за рогу на нас,
Все подібне до сильного вітру,
Що збиває нас з ніг по всяк час.
Все просочене гниллю, брехнею,
Все у бруді з маківки до п`ят,
Що наносить розірвані рани,
Від яких всі ночами не сплять.
Як вампір, що харчується кров`ю,
Як садист, що сміється від звірств,
Що продажною марить любов`ю,
Що у душу всім глибше проліз.
Все у сльоті, мерзоті осінній,
Лише маже та бруднить усіх,
А від нього виходять лиш тіні
І сумнівно-мерзенний успіх.
Так живе, з насолодою сумом,
И на чесність плює з висоти,
Там, мерзенність цвіте за вуаллю,
І регоче з оскалом біди,
І по жилах тече та по нервам,
Заліза в таємниці душі,
І у мозку всі звивини з’ївши,
Як бандит відбирає гроші`.
І під ноги розстелить дорогу
Що з колючих, залізних шипів,
Та ненавидить чорта і бога,
Визнаючи наказ дураків.
Де ж ім`я нам знайти на сьогодні?
Час для нього сьогодні закляк?
Може, кликати просто - болото,
Може просто сказати - бардак.
Може, це лише марення діда,
Що уперся в неправду й обман,
Може, стогін гарячого серця,
Що захлинулось кров’ю від ран,
Ні, не те і се! Це - Я знаю,
Як назвати нам це - Маяття:
А це те, що нас Всіх обіймає,
Це таке, мабуть, в Світі Життя.