Осіння нарада

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»

Заховалось літо у траву,

Честь віддавши тихо солов’ю...

Прошуміли ніжні серенади,

Пролетіли шелести параду

Тихої роси... Час на нараду.

І доповідач сьогодні – Сон.

Як в польоті чистого барвінку,

Чи то тихо, чи то зовсім дзвінко,

Він брав верби вранці у полон.

«Яка користь Вашого полону?» -

Запитав зелений тихий сад.

«У полоні сну ці верби тихі,

Чарівні й спокійні, і без лиха

Малював художник молодий.

Колір цей щасливо-золотий

Дарував поетові бажання

Написати про тонке зітхання.»

Йшла нарада далі. Огірки

Доповіли про свої стежки,

Користі багато дали квіти –

Заставляли всіх людей радіти,

Принесла захоплення вода,

Соловей чарівні серенади

Дарував всім людям...

Йшла нарада

Золотої Осені. Лиш Сон

Згадував, як верби брав в полон

Чистого серпневого туману,

І як той художник малював,

І поет, прокинувшися рано,

Там уперше казку написав

Віршами про чарівне зітхання,

І зустрів під вербами кохання,

Там уперше їй про сон читав...