Мряка

з рубрики / циклу «ми»

На дворі мрячить, душа теж промокла.

І лютий не лютий, і рано стрічати весну.

Щось чавить сумне, неначе всі драми Софокла.

І хочу сховатись у юность свою, в давнину.

Схилитись на піч, вона зігріває.

З ногами на ліжко, під грубу, у хатнє тепло.

Бабця поволі цікаво життя нам читає.

Про річечку, мандри, людей, і про рідне село.

Очі закрию, і я знов дитина.

Пилюку здіймають колеса, і вітер в чубах.

На рибу, купатись, лушпиться згорена спина.

І перший цілунок несмілий на шерхлих вустах.

Очі відкрию, - а лютий не лютий.

На дворі дощить хоч за вікнами ще не весна.

Дивлюся я в вікно сумом безмежно закутий.

А за вікном грають п`єсу, ту що зветься - війна...