Сага про Хьорда та острів`ян
частини XXX - XXXIIIз рубрики / циклу «Сага про Хьорда»
XXX
Влітку під час альтінгу острів’яни відправились до Сніданкового Мису. Вони поїхали дорогою Ловців Оселедця до Лощини в Сорочій Долині і, захопивши на південній стороні Озера Сорочої Долини худобу Торгріми Майстрині, погнали її через гірський гребінь. Там був один бик сірого кольору. Він сильно пирхнув і побіг назад прямо на них, а слідом побігла і вся худоба, і кинувся в озеро, і переплив його в найвужчому місці, і повернувся додому, в Лощину. Тоді Хьорд сказав:
- Великі ж чари Торгріми, коли навіть її худоба над собою не має влади.
Торгріма спала. Раптом вона прокинулась і виглянула у вікно. Вона побачила мокрих тварин і сказала:
- Впустили вас ці молодці, хоч як заманювали!
Хьорд спитав у своїх товаришів, чи не бажають вони змінити своє життя і свій промисел.
- По-моєму, - говорить він, - ми погано робимо, що живемо тільки пограбуванням.
Вони сказали, що кому, мовляв, як не йому вирішувати це.
- Тоді я хотів би, - говорить він, - щоб ми поїхали на Білу Ріку, до купців, і запропонували їм вибрати: хай вони або віддадуть нам корабель, (31) або ми їх вб’ємо.
Гейр сказав, що він готовий їхати хоч зараз.
- Але тільки я хочу, щоб ми спочатку спалили в домах Торві, сина Вальбранда, Колля з Гаю, Кольгріма Старого, Індріді і Іллугі.
Хьорд сказав:
- Нічого не вийде з ваших замислів. Скоріш за все нас переб’ють, тому що люди нам не пробачать такого великого насильства.
Більше було таких, що відмовляли від спроби захопити корабель і хотіли продовжувати злі діла. Тільки Сігурд Приймит Торві не згоджувався з ними. Хьорд сказав:
- Що вирішено, тому і бути, і, мабуть, нелегко цьому перешкодити. Але це проти мого бажання – продовжувати всі ці злодіяння.
В ту ж ніч вони поїхали на острівець і три тижні пробули вдома. Потім вони числом вісімдесят, поїхали на материк. Хьорд сказав, що тепер він хоче, щоб вони спалили Іллугі і Індріді в їхніх домах.
- Адже вони, - говорить він, - завжди були проти мене, а за мене – ніколи, як би мені погано не приходилось.
Вночі вони поїхали в Долину Свиней. Весь день ховалися у лісі, а наступної ночі поїхали до Сорочої Долини і там притаїлися.
Примітки:
31)… або віддадуть нам корабель…- на цьому кораблі Хьорд і його товариші могли би відпливти з Ісландії.
XXXI
В ту ніч, коли Хьорд виїхав з Острівця, Торбьорг у Дворі Індріді снився сон. Їй приснилося, що до них на садибу прибігло вісімдесят вовків, і їхні пащеки палали вогнем, і був серед них білий ведмідь, якийсь сумний на вигляд. Вони побули на садибі, а потім побігли з двору на захід, на якийсь горбок і там причаїлися. Індріді сказав, що це звернуті до них думки острів’ян. Торбьорг сказала, що, мабуть, це вони самі і скоро до них з’являться. Вона попросила Індріді підвести до дому ручай і зверху прикрити його, тому що її сни завжди збуваються. Так і зробили. Торбьорг веліла пробити великі димними. Вона звеліла втягти все добро на поперечну балку, тому що внизу від стіни і до стіни стояла вода. І вона зібрала на садибі чимало народу.
Скоро з’явилися Хьорд і його люди. Він йшов попереду всіх і, підійшовши до дверей, постукав. Торбьорг привітно відчинила двері, поздоровкалась з ним і запросила до себе разом з найближчими друзями. Вона хотіла, щоби він відстав від цього зброду, і говорила, що тоді багато хто його підтримає. Хьорд почав кликати її до себе на волю і прибавив, що він буде їй дуже радий, якщо вона розлучиться з Індріді. Вона відповіла, що їй це не пристало і що вона ніколи з ним не розлучиться. Потім острів’яни підтягли до дверей купу дров і підпалили дім. Але ті, в домі заливали вогонь водою, і у нападаючих нічого не виходило. Гейр дуже цьому дивувався. Хьорд сказав:
- Думаю, що моя сестра розпорядилася підвести до дому воду.
Пішли шукати і, знайшовши ручай, відвели його. Однак в домі було достатньо води, так багато її встигло натекти. Хьорд побачив що біля одного димника стоїть чоловік з луком в руках. Хьорд метнув у нього дротика і вбив. Вслід за цим Хьорд побачив, що до хутора рухаються люди, за якими посилала Торбьорг. Гейр сказав, що їм прийдеться йти геть. Хьорд не став заперечувати. Тоді вони повернули назад. Жодна з будівель не обвалилась. До Двору Індріді підійшов великий натовп. А острів’яни поїхали до себе і на деякий час притихли.
XXXII
Бонди домовились зібратися на полі осіннього тінга біля Лососевої Ріки Мілкого Фіорду, щоб покласти кінець усім безчинствам, що творили острів’яни. Всім знатним мужам округи послали сказати, щоб вони з’явилися на цю сходку, покликали і всіх бондів, і вільних людей. Коли Індріді туди збирався, Торбьорг спитала, куди це він. Він розказав їй.
- Тоді я поїду з тобою, - сказала Торбьорг, - зможеш упевнитися, як я тобі віддана.
Він не бажав, щоб вона їхала на сходку, і сказав, що їй мало буде радощів від того, що вона там почує. Вона сказала, що і сама це знає. Потім Індріді поїхав на сходку. Трохи згодом Торбьорг веліла сідлати собі коня і поїхала з одним чоловіком до місця збору. Там зібралося багато народу і стояв великий гамір. Але коли вона приїхала, всі замовкли. Тоді вона сказала:
- Мені відомі ваші наміри і ваші думки, але і я не буду приховувати того, що в мене на умі: я уб’ю сама або велю вбити будь-кого, хто вб’є Хьорда, мого брата.
Потім вона поїхала. На цьому тінгу були: Торві, син Вальбранда, Колль з Гаю, Індріді, Іллугі, Кольгрім, Рев і Торстейн Бичий Шип, ще Орм з Лощини і багато інших знатних людей з округи. Торі сказав:
- Всім, хто тут знаходиться, ясно, і всі повинні згодитись, що треба лишити життя цих злодіїв. А не то вони дочиста пограбують спочатку тих, хто живе поближче, а потім, чого доброго, і всіх інших людей в окрузі. Ви самі бачите, якщо вже Хьорд хотів спалити свого зятя, значить, він ні кого не пощадить. Давайте скоріше придумаємо, як нам діяти, щоб вони не встигли рознюхати. Це найперша наша турбота.
Іллугі сказав, що ніяк не можна пробачити їм те зло, що вони заподіяли, що там зійшовся найпоганіший народ.
- Я не подивлюсь, що у мене там зять! Нам стало відомо, що вони готували нам таку ж саму участь, що і Індріді.
Кольгрім сказав, більш за всіх дістанеться тим, хто живе поряд, але недовго чекати, черга дійде і до інших, де б вони не жили. Те ж саме говорили і всі інші. Рев сказав, що шлях тут один: послати до них на острівець чоловіка, який дасть їм клятву, що не обдурить, і скаже – нехай вони від’їжджають з Острівця, куди забажають. Така, мовляв, воля всіх жителів округи, і на тому закінчаться всі рахунки між ними.
Торві одним з перших ухопився за цю пропозицію і прибавив, що краще прямо зразу, цієї ж ночі, поїхати на фіорд, аби острів’яни ні про що не провідали.
- Тому що, - говорить, - дехто на узбережжі мені здається підозрілим.
Вони поїхали тієї ж ночі. Вранці вони поснідали на мису, який з тих пір і почали називати Сніданковим Мисом.
Того ж ранку Торгейр Борода до Поясу і Сігмунд Приймит Торві і з ними ще десять чоловіків поїхали на своєму човні по воду. Острів’яни не здогадувалися ні про сходку, ні про заговір, що готувався проти них.
XXXIII
Коли бонди помітили Сігурда і тих, хто з ним їхав, вони вислали проти них Колля, сина Кьяллака, з двадцятьма трьома людьми. Коли вони зійшлись, Торгейр Борода до Поясу втік з шістьма, а Сігурд Приймит Торві і з ним чотири чоловіки приготувалися захищатися. Ті завзято на них накинулись. Сігурд захищався з великою доблестю, тому що він був сильним і добре володів зброєю. Вони билися, допоки не загинули всі товариші Сігурда, він же ще не був і поранений. Торвальд Синя Борода напав на нього і багато других теж. П’ятеро людей Колля загинули. Сігурд захищався дуже стійко. Він вбиває ще багатьох, але цього разу і йому наносять рани. Тоді Торвальд Синя Борода кидається на Сігурда і пронизує його списом. Сігурд бився сокирою. Він кидає сокиру в Торвальда, прямо йому в голову, і обидва падають мертвими. Сігурд вбив дев’ятьох, а його супутники – трьох. Всього ж в річковому усті загинуло сімнадцять чоловік. Це місце тепер називають Рікою Синьої Бороди.
Торгейр Борода до Поясу зупинився на Пустоші Орлиного Озера і сховався в печері на Заливному Лузі. Він набрав собі людей і залишався там, поки проти них не виступили люди з Городищенського Фіорду. Тоді Торгейр утік на північ, до Узбережжя, там його і вбили, як відомо з оповідання про Альвгейра. (32)
Примітки :
32)…як відомо з оповідання про Альвгейра…- це оповідання не збереглося.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.