Сага про Хьорда та острів`ян
частини XIII - XVIз рубрики / циклу «Сага про Хьорда»
XIII
В ті часи Норвегією правив конунг Харальд Сірий Плащ. Невдовзі вони підшукали собі житло, і Брюньольв гарно їм в цьому допоміг, тому що він дуже про них піклувався.
Ось одного разу Брюньольв від’їхав в середину країни, і Гейр вийшов із дому. На ньому був хутряний плащ. Ось бачить Гейр: до нього йдуть якісь-то люди, і один з них в синьому плащі з капюшоном. Скоро вони підійшли і питають Гейра, як його звати. Гейр без приховування називає своє ім’я і питає хто вони такі. Їхній ватажок назвався Арнтором, скарбником Гуннхільд, матері конунга. Вони причепилися до плаща Гейра, але той не хотів його продавати. Тоді один із них зірвав з нього плаща. Гейр не рушив з місця і взявся за меч. Вони почали голосно сміятись і потішатися з нього і дражнили, що ось, мовляв, ісландець не утримав плаща. Гейр не стерпів їх глузувань і втрати плаща і розлютився. Він хапає плащ, і кожен тягне його у свій бік. Арнтор вчепився в плаща і спробував його вирвати. Тут Гейр махнув мечем і відрубав Арнтору руку вище ліктя. Потім він схопив свого плаща і втік додому Тому що вони всі розгубилися. А піхви його лишилися там. Люди зайнялись Арнтором, тому що він зовсім стікав кров’ю.
Коли Гейр прийшов додому, Хьорд спитав у нього, чому це на його мечі кров. Гейр розповів, що сталося. Хьорд відповідає:
- Ти вчинив, як і слід було. Але тепер тут неможна сидіти, склавши руки.
Арнтор зовсім знесилів від втрати крові і упав на руки тим, хто стояв поряд, і вневдовзі помер від обезкровлення. А Хьорд посилає за ісландцями, які там були. Був там Тінд, син Халлькеля, брат Іллугі Чорного. Вони не гаючись приходять до Хьорда, і всього збирається двадцять чотири чоловіка. У місті засурмили тривогу і доповідають конунгу, що вбили одного з його людей. Конунг зразу ж з’являється і вимагає видати Гейра.
- Тому що він убив мого друга і скарбника моєї матері.
Хьорд відповідає:
- Честь не дозволяє нам видавати свою людину вашій зброї. Але ми готові запропонувати: сам визнач віру за вбитого, тільки залиш життя Гейру і не каліч його.
Під час цієї розмови повернувся Брюньольв. Він сказав:
- Государю, зроби добре діло. Заклинаю тебе твоєю честю і моєю дружбою: прийми викуп за свою людину, бо багато хто розпрощається зі своїм життям раніше, до того поки буде вбитий Гейр.
Конунг відповідає:
- Хай буде по-твоєму, Брюньольв. Поступлюся твоєму проханню і піду на замирення з Гейром, прийму віру, але тільки за себе, а не за свою матір.
Брюньольв подякував йому. Він заплатив конунгу за Гейра і більш того дав йому багаті подарунки, тому як був дуже багатий і на додачу ще й благородний чоловік. Коли конунг пішов, Брюньольв сказав:
- Не ручаюсь, що мені вдасться захистити вас тут від Гуннхільд. Краще я відішлю вас на схід, у Вік, до Торбьорна, мого батька, під його захист та заступництво.
Хьорд відповідає:
- Я покладаюсь на твою передбачливість, тому що ти благородна людина.
Вони зразу ж поїхали на схід, до Віку. Торбьорн, сповіщений сином, їх гарно прийняв. До них там добре ставились і шанували як славних мужів. Багато хто бачив, що Хельгі не змінює на краще вдачу Хьорда. Коли надійшла зима туди приїхав і Брюньольв. Вони почали жити всі разом у великій дружбі.
А навесні Торбьорн почав розмову з Хьордом, що він хоче послати їх на південь, в Гаутланд. (16)
- До мого друга Харальда ярла, і йому буде від мене знак. Мені відомо, що невдовзі тут буде Гуннхільд, і я тоді не зможу захистити вас від неї.
Хьорд сказав, що тут вирішувати батьку з сином. Ось вони споряджають корабель.
Примітки:
16)…Гаутланд…- Гьоталанд, південна частина середньої Швеції.
XIV
Спорядившись в дорогу, побратими по-дружньому розпрощалися з батьком і сином, і тепер тримають путь на схід, в Гаутланд, і постають перед Харальдом ярлом. Той, побачивши знак Торбьорна, свого друга, прийняв їх дуже гарно. У ярла був син на ймення Хроар, він тоді був у поході, і дочка по імені Хельга, чудова красуня. Харальд ярл саджає Хьорда біля себе на місце свого сина Хроара. Вони прожили там літо.
Восени повернувся з походу Хроар. Його гарно зустріли. Хьорд повернув йому його місце. Невдовзі Хьорд і Хроар стали друзями.
Підійшов час свята середини зими. І коли всі зібралися в перший вечір свята і сиділи разом, піднявся Хроар і сказав:
- Ось я стаю на чурбака і клятвено обіцяю, що ще до наступного свята зими я проникну в курган вікінга Соті.
Ярл сказав:
- Багато ти наобіцяв, і одному тобі цієї клятви не виконати, тому що Соті і живий був могутнім велетнем, а тепер, мертвий, він удвічі жахливіший.
Тоді встав Хьорд і сказав:
- Мабуть, що буде правильним наслідувати твоєму прикладу. Я клятвено обіцяю піти з тобою в курган Соті і вийти звідтіля не раніше тебе.
Гейр поклявся йти за Хьордом туди чи в яке інше місце і ніколи з ним не розлучатися, якщо на те не буде волі Хьорда. Хельгі ж поклявся слідувати повсюди за Хьордом і Гейром, якщо він тільки зможе, і нікого не ставити вище за них, допоки вони обоє живі. Хьорд відповідає:
- Навряд чи ми надовго переживемо одне одного. Ти ж подбай, як би не бути тобі причиною нашої смерті, а то і смерті багатьох інших мужів.
- Ладно, - говорить Хельгі.
Ярл добре ставився до Хьорда і говорив, що очікує великої слави для свого сина Хроара від того, що він звершить разом з Хьордом.
XV
Навесні Хроар зібрався їхати до кургану Соті і взяв з собою одинадцять чоловік. Вони їхали через лісову хащу. І Хьорд помітив, що в одному місці від лісової дороги відходить глуха стежка. Він їде по цій стежці і виїжджає на галявину. І бачить: стоїть на галявині великий і красивий будинок. Перед будинком стояв чоловік в полосатому синьому плащі з капюшоном. Він здоровкається з Хьордом називаючи його по імені. Хьорд привітливо з ним заговорив і спитав як його звати.
- Адже я не пізнаю тебе, хоча ти і говориш зі мною наче зі знайомим.
- Мене звати Бьорн, - говорить той, - і я пізнав тебе з першого погляду, хоча ніколи раніше і не бачив. Я був другом твоїх родичів, і це тобі пригодиться. Знаю, ви хочете проникнути до кургану Соті, але нічого у вас не вийде, якщо ви будете розраховувати лише на свої власні сили. І якщо буде так, як я очікую, і курган вам не піддасться, тоді приходь, я тобі допоможу.
На цьому вони розлучаються. Хьорд скаче назад до Хроара. Рано вранці вони під’їжджають до кургану і беруться його розривати і ближче до вечора дістаються до колод. Але наступного ранку курган знову цілий. Таке ж було і другого дня. Тоді Хьорд поїхав до Бьорна і розповів йому, як було діло.
- Все сталося, як я і передбачав, - сказав Бьорн, - бо я вже ж знав, який страшний цей велетень Соті. Я хочу дати тобі ось цього меча. Встроми його в отвір кургану і тоді побачиш, закриється він чи ні.
Ось їде Хьорд назад до кургану. Хроар сказав, що краще поїхати і більше не зв’язуватися з цим нечистим. Інші теж стояли за це. Тоді Хьорд сказав:
- Не годиться порушувати свою обітницю. Спробуємо знову.
На третій день вони почали знову розривати курган. Знову дійшли до колод. Тоді Хьорд встромляє в отвір кургану меча, якого дав йому Бьорн. Вночі вони сплять, а вранці підходять до кургану, і там все так, як вони полишили. На четвертий день вони розібрали всі колоди, а на п’ятий відчинили двері. Хьорд велів усім остерігатися смердючого повітря, що виходило з кургану, але сам стояв за дверима, коли сморід був сильнішим за все. Двоє людей так і впали замертво від того смороду, що виходив з кургану: їх розбирала цікавість і вони не послухалися Хьорда.
Тоді Хьорд сказав:
- Хто хоче увійти в курган? По-моєму, це повинен зробити той, хто клявся здолати Соті.
Хроар мовчав. Тоді, дивлячись, що ніхто не збирається спускатися в курган, Хьорд увіткнув у землю два кілка з верьовкою.
- Я полізу в курган, - говорить, - але нехай моїми будуть три скарби, які я там виберу.
Хроар сказав, що до нього, так він згоден. І інші теж не заперечували. Тоді Хьорд сказав:
- Я хочу, Гейр, щоб ти потримав вірьовку, тому що я довіряю тобі більш за всіх.
Затим Хьорд поліз в курган, а Гейр тримав вірьовку. Хьорд не знайшов в кургані ніяких скарбів і сказав Гейру, нехай спуститься до нього в курган і прихопить з собою вогонь і воскову свічку.
- В них, - говорить він, - велика сила. А Хроару і Хельгі скажи: хай приглядають за вірьовкою.
Так і зробили, і Гейр почав спускатися в курган. Хьорд, нарешті, знайшов двері, і вони їх зламали. Тут затремтіла вся земля і світло погасло. Назовні вирвався жахливий сморід. За дверима, у боковому склепі було слабке світло. Вони побачили човна і в ньому великі скарби. Соті сидів на носі корабля і на нього страшно було дивитись. Гейр лишився стояти в дверях, а Хьорд підійшов і захотів взяти скарби. Соті сказав так:
- Для чого ти, Хьорде,
Послухав Хроара,
І вторгся у дім
Де мешкає прах?
Адже Соті зроду
Не шкодив
Владиці зухвалому
Дракона крові. (17)
Хьорд сказав:
- Тому захотів я
До тебе прийти,
Й відняти твій, привиду,
Скарб,
Що від людей
Було мені ві́домо,
Знав я: до цього
Земля не носила
Такого злодюги,
Як вікінга Соті.
Тоді Соті скочив і накинувся на Хьорда. Важкою була ця сутичка для Хьорда, тому що сили в нього закінчувались. Соті так стиснув Хьорда, що у того всі м’язи скрутилися у вузли. Хьорд звелів Гейру запалити свічку і подивитись, що тоді станеться з Соті. І як тільки світло упало на Соті, він лишився сили і впав на землю. Тоді Хьорд зняв з руки Соті золоте зап’ястя. Це був прекрасний скарб, і люди говорять, що другого такого зап’ястя в Ісландії не бувало. Залишившись без зап’ястя, Соті сказав так:
- Хьорд у мене
Відняв зап’ястя.
Цей скарб
Для мене був
Навіть дорожчим
Чим скарб коня Грані. (18)
Але бережіться,
Несе він погибель
Всім, хто посміє
Ним володіти.
Хьорд сказав:
- Знаю, сповняться
Злії пророцтва,
Віщими будуть
Слова лиходія,
Але ж прийдеться
Старому привиду
Розлучитись
З багаттям потоку. (19)
- Знай же, - говорить Соті, - що це зап’ястя принесе тобі смерть, тобі і всім тим, хто ним заволодіє, поки воно не дістанеться жінці.
Хьорд звелів Гейру посвітити на Соті і подивитися, як він тоді заговорить. Але Соті не став чекати світла і пішов під землю. Так вони і розійшлися. Хьорд і Гейр взяли всі скрині і всі скарби, що вони знайшли, і віднесли до вірьовки. Хьорд взяв меч і шолом Соті, це були прекрасні скарби. Ось вони смикають за вірьовку, і їм стає ясно, що люди пішли від кургану. Хьорд поліз по вірьовці і вибрався з кургану. Гейр прив’язав до вірьовки скарби, і Хьорд витяг їх наверх.
Тепер потрібно розповісти про Хроара і Хельгі. Коли затремтіла земля, всі хто там стояв, збожеволіли від страху, окрім Хроара і Хельгі, так що тим прийшлося їх всіх тримати. Коли вони зустрілися, не було кінця їх радощам, як нібито Гейр з Хьордом повернулися з того світу. Хроар спитав у Хьорда, що з ним було, і Хьорд сказав вісу:
- Соті старий дуже лютий,
Він не відає страху в бою,
Нелегко було нам справитись
З кленом човна (20) у сутичці.
Але погано прийшлось злодюзі,
Завив він побачивши світло,
Знітивсь чаклун окаянний
Миттю пішов під землю.
Ось вони поїхали назад зі всією здобиччю, А Бьорна вони так і не знайшли, і люди увірували, що це був не хто інший як Одін. Всі вважали, що цим походом до кургану Хьорд здобув собі велику славу.
Хьорд тоді сказав Хроару:
- Тепер я вважаю своїми ті три скарби, котрі виберу.
Хроар сказав, що так воно і є:
- Вони належать тобі по праву.
- Тоді, - сказав Хьорд, - я вибираю меч, зап’ястя і шолом. Потім вони розділили все інше, і всі були задоволені.
Ярл не захотів собі брати нічого, коли вони йому запропонували, кажучи, що Хьорд заслужив більшу частину скарбу. Живуть вони там, з великою честю, і так минає рік.
Примітки:
17)…владика дракона крові…- воїн, тобто Хьорд (дракон крові – спис).
18)…скарб Грані…- золото (Грані – кінь Сігурда, переможця дракона Фафніра).
19)…багаття потоку…- золото.
20)…клен човна…- воїн.
XVI
Навесні Хьорд сказав, що йому хочеться в Ісландію, але ярл і Хроар дуже його утримували, говорячи, що ніколи ще не приїздив до них подібний чоловік. Хьорд сказав:
- За одної умови: віддайте мені в дружини Хельгу Ярлову Дочку.
Ярл дав свою згоду. Хельга і Хроар теж були раді цьому шлюбу. Хьорд дуже любив свою дружину Хельгу. У нього стало багато добра.
Влітку названі брати Хьорд, Гейр і Хельгі відправились усі в похід на чотирьох кораблях. Кожен правив своїм кораблем. Вони здобули багато добра і велику славу, і їхній похід був удачливим.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.