Марна балачка про час
з рубрики / циклу «Казки для ДОРОСЛИХ»
Як добре по суті, що час являє собою щось загадкове, незриме, невловиме і його не можна ні зібрати на кшталт урожаю, ні, скажемо, придбати. Коротше кажучи, час ні на що не схожий: його не роздивишся під мікроскопом, не поміряєш лінійкою, не зобразиш на полотні. Це настільки таємна штука, що її навіть неможливо зняти в кіно чи показати по телебаченню. У кращому випадку про час можна складати казки, і дехто з казкарів зображає його немічним стареньким з довгою білою бородою і пісочним годинником в руках. Але все це нісенітниця, адже час навіть уявити собі немислимо. Ну, і слава богу! Подумайте, скільки б ускладнень виникло, якби його можна було побачити і доторкнутися, тобто якби він був чимось матеріальним.
Перш за все його необхідно було б класифікувати, так як він надзвичайно різноманітний: є, скажемо, гарний і поганий час, тобто щасливі і сумні хвилини. А в який колір був би пофарбований щасливий час? В жовтий, червоний чи рожевий в голубу смужку? А нещасливий? В сірий, фіолетовий чи чорний? А оскільки час не стоїть на місці, то, то як би він переміщався в матеріальному вигляді? Повз, котився, летів? І який би звук він видавав при цьому? Адже все те, що рухається – опадаючий лист, муха чи вітер, - обов’язково видає якийсь звук. Час, мабуть-що, насвистував би тоненько-тоненько…
А з якою швидкістю він би переміщувався? Очевидно, у нього повинно бути декілька швидкостей? Зауважте: щасливі хвилини летять швидко, а сумні наче зовсім не рухаються. Так скільки ж швидкостей повинно бути у нього? І як вимірювати ці швидкості, адже поки що ніхто не винайшов спідометра для часу. Якби він був матеріальним, значить, мав би і вагу, як мають її метелики, піщинки, пушинки. Уявіть, як би змучилися вчені, намагаючись його зважити, - ясна річ, зі звичайними вагами тут робити нічого, навіть з прецензійними.
Якби час був матеріальним, виникла би проблема, куди його складати і як зберігати. Кожному хотілось би мати власний запас, це вже точно; багатії неодмінно нахапали б собі побільше на чорному ринку. Щоб він не зник з обороту, державі прийшлось би час від часу виробляти новий час. А, значить, виникла би потреба у колосальних складах; це ж не жарт – розмістити нескінченність! І як його зберігати, щоб не зіпсувався? У холодильнику, під нафталіном чи в спирту? Прийшлось би зберігати і древні часи – епохи єгипетських фараонів, пірамід і Римської імперії. За стільки-то віків його напевне вже під’їла би міль, і хто знає, скільки коштує його відреставрувати?
Будь він матеріальним, що б завадило спекулювати часом, особливо старим, у яких його в надлишку? А як визначити ціну дню чи годині? Питання на засипку, вірно? А ще транспортування: як його вантажити – в балони, в короба, в бочки? Поки що ми з вами взяли до уваги тільки минулий та теперішній час. А майбутній? Якби він був матеріальним, то звідкіля б він надходив? Де б його можна було отримати: на вокзалі, в аеропорту? І скільки платити мита? Бачите, як все складно! Радійте, що ми не можемо уявити собі час, і не будемо більше говорити про це!
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Італія, Рим., XX ст. н. е.
