Марна річ
марна річ
прагнути навчити
око бачити
вухо чути
уста промовляти
серце співати
а руку творити…
марна справа
змушувати себе до того
що аж ніяк не зможеш…
та й як би зміг?
коли кожної миті щойно –
щось на півслові
щось на піврусі
щось на півдорозі…
завжди у дужках миті
котра ніскільки не триває
але в якій точиться
весь нескінченний час…
віднайдений щойно в миті
котру не переступити
ніколи і нізащо
що можеш
окрім уяви?..
постійно на порозі миті
тягнеш час із минулого в майбутнє
і стоїш незрушно
на розі було і буде…
рух уяви у яві без руху
вбиває тебе
спокушає і мучить
уявою бе́зруху у яві руху…
та як би не вдовольняв мус
як би не марив незворушністю
мрії і спогади
все одно змусять тебе страждати…
всі твої зусилля –
просто видавання бажаного за дійсне
видаванням дійсного за бажане
от і все!..
в дійсності ж –
жодної дії
одні сни…
й годі сподіватися прокинутися –
прокидаєшся лишень зі сну у сон…
ти нічого не можеш вдіяти
лише кожної миті питаєшся:
де я?
і сам собі відповідаєш:
на порозі…
на порозі поміж двох я
того, що було
того, що буде
бо, що ж означає дія
як не два я?..
і кожне з них сон…
тож марна справа
зазирати вперед
чи оглядатися назад:
кожної миті
ти не подорожній
а цілковито порожній
щойно між я і я…
який глузд у владі над снами
коли прокидаєшся лише у сон
і ніколи зі сну?
який глузд у владі над собою
коли кожної миті
прокидаєшся різним я?
всякої миті ти на порозі
поміж я і я
між було і буде
відтак, в тобі завжди є щось
у чому тебе немає
іще і вже
щось, у котрому є
без було і буде…
щось щойно
порожнечею твого порогу…
порожнеча –
абсолютно марна річ
не затьмарена жодним мусом
спогадом чи мрією…
порожнеча –
тільки теперішнє
твоє тут і тепер
на яке варто змарнувати
весь свій час
долю
власне я…
авжеж, будь-яке із них.
