Рушниця
Коли я був маленьким - мій дід майже прожив життя.
Він незвичайний скарб колись отримав в спадок- козацька гаківниця то була, на ложі з гравірованим медвідем.
Усі питали - не вже на медвідя?
Дід, гордо роблячи у гору постріл, казав- на долю нам вона дана…!
Коли пішов мій дід з життя у небуття, рушниця ця дісталась мому тату.
Вона завжди лежала мирно в хаті, неначебто чогось ждала.
Тепер рушниця ця моя!
І пригадав я дідові слова- на долю нам вона дана…!
Дивлюся на дітей і внуків і сам себе питаю - невже у спадок, їм рідненьким, держави не втримаєм?!
Дідусеві не просто то були настави,
Про що він промовчав - ми знаєм це і так:
Стояти до кінця!
Бо в нас одна святиня - Україна,
І другої нема!
В.С.Курзанцев