05.09.2011 23:22
-
369
    
  1 | 1  
 © Микола Чат

з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»

Я зупинюсь лише на мить, 

В червневу подивлюсь блакить – 

Яка краса! І все повз нас… 

Баским нестримно скаче час. 

Проблем буденних кропива 

Нам очі міцно сповива. 

Й за «невідкладними» ділами, 

Ми не милуємось квітками, 

Не помічаємо краси 

Перлин ранкової роси, 

Тепла і шовку вітерця… 

І лиш добігши до кінця, 

Життя пустого стане жаль… 

Та не зупиниш темпораль. 

Микола Чат цікавиться

  • Микола ЧатМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.09.2011 23:34  Каранда Галина => © 

Идем не поднимая головы…
Асфальт для глаз привычнее, чем небо.
Неслышен нам ни шелест сон-травы,
Ни колокол, зовущий на молебен.

Удобств все больше – и все меньше счастья,
Остановить мгновенье – все труднее.
Мы видим почему то лишь ненастья,
Не замечая прелесть тихих дней.

О Боге вспоминаем лишь в беде,
Благодарить его нас не учили
За то, что есть. Неужто наш удел
Забыть себя и потеряться в пыли?