01.02.2025 22:47
для всіх
25
    
  2 | 2  
 © Віктор Насипаний

Виорюють дощі на смуток день



Виорюють дощі на смуток день,

Молитву сонця знову ждем лишень.

І меле час всіх нас, як міста шум.

Із люду витинає світло сум.

І тілотіні, на любов скупі,

Кудись бредуть загублені й сліпі.

І птаха серця в клітці самоти.

Замкнуто душу знов на тишу тиш.

Когось шукає вперто, довго дощ

Між вуличок старих і древніх площ.

Нитками сірими дощу думки,

Зашито латку сонця від руки.

А дощ, як вірш, іде собі, іде

Між крапками і комами людей.

І день, як злива, різко враз ущух

Під чорно - біле доміно дощу…


01.02.2025

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.02.2025 20:28  Каранда Галина => © 

ради цікавості попросила ШІ проаналізувати Ваш вірш. Тепер цікавить Ваша думка, як автора, на аналіз ШІ:
Звичайно, ось аналіз цього вірша:
Тема: Вірш описує відчуття самотності, втрати та відчуження в сучасному світі, де людина почувається загубленою і відірваною від інших.
Настрій: Вірш пронизаний відчуттям смутку, безнадії та відчуження. Автор використовує образ дощу, щоб підкреслити цей настрій. Дощ символізує сум, одноманітність та відчуття втрати.
Образи:
* Дощ: Символ смутку, одноманітності та відчуження.
* Сонце: Символ надії та тепла, але його поява лише "ждеться".
* Час: Зображений як сила, що "меле" людей, підкреслюючи їх безпорадність перед плином часу.
* Місто: Символ шуму, метушні та відчуження.
* Люди: Зображені як "тіні", що "бредуть загублені й сліпі", підкреслюючи їх відчуження та втрату орієнтиру.
* Серце: Зіставлене з "птахом у клітці самоти", що підкреслює відчуття ув`язнення та ізоляції.
* Душа: "Замкнута на тишу тиш", що символізує внутрішню порожнечу та відчуження.
* Дощ, як вірш: Автор порівнює дощ з віршем, підкреслюючи його здатність передавати емоції та настрій.
* День, як злива: Зображення дня, що раптово змінюється під впливом дощу, підкреслює швидкоплинність часу та зміни в настрої.
Художні засоби:
* Метафори: "Виорюють дощі на смуток день", "І меле час всіх нас, як міста шум", "І птаха серця в клітці самоти".
* Порівняння: "Дощ, як вірш".
* Епітети: "старих і древніх площ", "нитками сірими дощу думки".
* Антитеза: "світло - сум".
* Анафора: "І...".
Висновок: Вірш є відображенням відчуття самотності та відчуження, яке може охоплювати людину в сучасному світі. Автор використовує яскраві образи та художні засоби, щоб передати цей настрій та змусити читача задуматися над своїм місцем у світі."

 02.02.2025 08:22  Каранда Галина => © 

дуже гарний вірш... Перший рядок так затягує у вірш - просто не могла не прочитати. Чудово. В кожному рядку образ, над яким хочеться зупинитися і подумати.