Ріка життя
Коли ріка наповниться злобою,
У вирі гинуть греблі і мости,
Тоді навколо – сіре шумовиння
Все покриває, не дає цвісти.
Та врешті-решт руйновища ущухнуть,
І ввійде плин в новітні береги,
Зникає з часом піна хвороблива,
Проклюнуться ж окремі лиш ростки.
Життя правічне знов бере розгони,
І зріє плід, і постають мости…
Єдине те: я не хотів би знову,
Щоб гинули пелюстки і ростки...