Д`яков Михайло Олегович
Народився 17 червня 1968 року в селі Плеханове Грязинського району Липецької області (нині Російська Федерація). У 1985 році закінчив середню школу №23 міста Мелітополь Запорізької області.
Д‘яков Михайло Олегович, начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки 25-ї гвардійської військово-транспортної авіаційної бригади Повітряних Сил Збройних Сил України, військовий льотчик другого класу, гвардії майор загинув 14 червня 2014 року близько 00:01 години у військово-транспортному літаку Іл-76, який був збитий терористами під час заходу на посадку в аеропорту Луганська.
Разом з Михайлом загинули майор О. Бєлий, капітан І. Скочков, капітан. С. Тєлєгін, старший лейтенат В. Буркавцов, старший лейтенант О. Козолій, старший лейтенант О. Павленко, прапорщик О. Ковалік, прапорщик В. Ментус та 40 десантників 25-ої ОПДБр.
Похований на Новому кладовищі міста Мелітополь.
В місті Мелітополь на фасаді будівлі спеціалізованої школи, де навчався гвардії майор Д‘яков, йому встановлено меморіальну дошку.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
/присвята Д`якову Михайлу Олеговичу/
Як це несправедливо і жорстоко, —
В самому розквіті обірване життя.
Палахкотіло небо чорнооке.
Невідворотність перекреслила буття…
Луганськ… літак… «Ігла». Вогонь пекельний.
Всі сорок дев’ять залишились в небесах.
Підступний акт, спланований ретельно.
У серці — біль… Застигли сльози на очах.
Хоч росіянин, — з серцем українця,
Свої він справи термінові залиша.
Пішов з країни вигнати чужинців…
Тепер між ангелів Михайлова душа.
Ридає небо… Явори сумують,
Лиш смерть радіє — біле плаття приміря.
Гіркий біль втрати роки не вгамують…
На землю впала, догоряючи зоря.
07. 05. 2019 рік
Світлина з інтернету
#ПОЕТИЧНА_ЕНЦИКЛОПЕДІЯ_Небесна_гвардія_2_том