Останній день літа

з рубрики / циклу «В шелесті опалого листя. Осінь»

Чорнобривці в ранковому лоні

Проводжали останній день літа.

Кличуть осінь голівками сонні

Серед тиші задумливих квітів.

Де кордони в які вона входить?

Може сутність її не така.

Може літу в цей час ще не годі,

Та в душі у цей час щось зника.

Чорнобривцями встелено долі.

Доторкалась долоня-рука.

Далі айстри цвітуть кольорові

Та виблискує чиста роса.

Стрепенулось в душі: «Це вже осінь!»

Це осіння роса на листках.

Очі бачать, не знають як потім

Шлях знайти та втекти у думках.

Чорнобривці у осені лоні

Проводжали останній день літа.

Свіжий подих в повітрі ранковім:

Й на душі стало затишно, тихо.

31.08.2011

Візьміть участь в обговоренні

11.09.2011 12:21 © ... => Каранда Галина

Дійсно так, приємно, що вдалося донести думку. Дякую, Галино!"

11.09.2011 12:19 © ... => Оля Стасюк

Дякую, Олю! Дуже приємно, що сподобалось!

Дякую, Вам , Тарасе!!!

10.09.2011 21:21 Каранда Галина

А я помітила інше: як у житті щось міняється, душа стрепенеться, потривожиться, пожуриться, а потім звикає і заспокоюється: ну осінь так осінь!

10.09.2011 18:14 Оля Стасюк

Може, сутність її не така.
Може, літу в цей час ще не годі...

...не знають, як потім...

літа-тихо...(рима)

А так все чудово! Дуже сподобалась ідея твору. Осінні квіти цінуються, наче перші навесні, бо вони - унікальні, цвітуть лише раз в рік. Поважаю Автора, який це помітив!

10.09.2011 16:28 Тарас Іванів

Гарно)



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ