Блаженство
День згас і ніч упала на вуста,
Мов раб торкнувся я тебе поволі.
Злітає в небо млосність золота,
Роса стікає на сідниці голі.
Ти теж торкнулась тиші у пітьмі,
Там, де завжди була блаженства зона.
Усе завмерло, тільки я в тобі
Свій рух робив, тривожив твоє лоно.
Крізь сонний шепіт простяглася мить,
Де небо гнеться від нічної спраги.
Тремтить світанок, місяць ще висить,
І мариться в безодні ця наснага.
Розкута ніч більш не турбує слух,
Вона лише поділить все блакиттю.
А ми у танці... ось останній рух...
І дух із тілом об`єднались миттю.
Усім буттям йдемо з тобою в рай,
Де кожна зірка — дотик твого стану
І поки ніч не скаже: “Прощавай”,
Тебе кохати я не перестану.
28.07.2025