Примха
Бог не читав книжок цікавих
в театр не ходив і не дивися жодного кіно
Він світ створив задля розваги
аби позбутися нудної самоти
тож небо й твердь привів в буття
планети, Сонце, Місяць, зорі
бездонний океан, величні гори
степи безкраї, ріки, ліс, поля -
привілля повне життєрадісної тварі
що Він по парі мудро утворив
аби плодилися в нестримному запалі
й життям наповнювали світ
і жерли одне одного затято
щоб любих діточок своїх прогодувати
аби помножили стократ свій рід
і всенький світ заполонили…
а щоб сюжет тугіше закрутити
щоб вивести на сцену всіх і вся
аби сценарії навспак переписати
імпровізувала твар щоб навмання
щоб внутрішні у зовнішні світи вмістити
щоб в кожній точці вивернувся світ
перетворилося щоб і саме творіння
повторним і потворним видавався й Бог
словом, щоб створити особистість
явити всю палітру вдач і почуттів
розкрити розуму складну архітектуру
пустити в світ химери роджені в душі
створив Бог люд по образу й подобі власній
вдихнув у нього дух і дав Закон
хай править сам над божим світом
неначе між Богами Бог…
хай зійдеться у ньому Бог із Богом
хай буде ця війна не на життя, а смерть
хай брат уб’є заради Бога брата
грабує хай, ґвалтує і живцем жере
хай буде в шані пастка і насилля
хай стане посміховиськом добро
нехай змагаються з собою у блюзнірстві
по трупах хай простують прямо до мети
нехай батьки зневаженими стануть
в розпусті хай відімруть цнота й шлюб
переступ хай охрестять благом
хай торг здоровим глуздом звуть
злягається нехай краса з ганьбою
потворне коронується вінцем
святе нехай обернеться на грішне
і нице хай посяде царський трон…
піднесуться хай і знищяться міста
хай рабство стане образом свободи
перетнуться хай усі дороги
щоб ніхто ні з ким не розминувсь
хай світ горить в пекельних війнах
хай корчиться в хворобах люд
хай дохне з голоду неначе мухи
і жадібність свою боготворить
хай тоне у вселенському потопі
оберне на пустелю пишний сад
хай лютим звіром собі стане
і світом нудиться всяк час
спасіння хай не знайде ні у чому –
хай в землю ляже як лягає прах
байдуже чи в молитві страсній
чи то з прокляттям Бога на вустах…
хай ллється кров і піниться ненависть
нехай плететься павутиння змов
хай зрада процвітає і підступність
хай продається все й купується гуртом
хай буде так, немов немає Бога
а є лиш меч і воля владарів
хай випадок панує в цілім світі
і всім хай буде все одно куди іти
і книги хай напишуться розумні
в яких добро - це зло, а зло - добро
піснями славлять хай любов поети
що душу власну продали давно
нехай затьмариться у величанні розум
розчиниться в словах облудних гріх
з брехні народиться хай правда
щоб залишатися повік в брехні…
нехай змішається усе докупи –
високе і низьке, веселе і страшне
хай барви поміняються місцями
і стане все ні те, ні се
головне, аби було цікаво
аби явилося усе, що може буть
тож станеться все хай у Ньому й через Нього
щоб сам в собі відчув і страх, й любов, і лють
хай візьме всі гріхи на себе добровільно
і понесе їх через кров, і смерть, і піт
конає в муках хай у кожній тварі вбогій
і чудом воскресає знов і знов
хай зійдуться у Ньому всі кінці й початки
хай з пороху у порох пересипе простори й часи
хай в розмаїтий світ як в дзеркало погляне
щоб там побачити лишень Себе…
і покрутившись так і сяк перед свічадо світу
прискіпливо огляне як Йому пасує те і се
і вдовольнившись зарівно красою та бідою тварі
зрештою Собі Самому скаже: «Добре це!..»
отак і я, кохана, плачу за тобою
і думкою проймаюся, що й Бог, -
Творець світів і всемогутній Правець, -
в любові, смутку та печалі
безсило голову на руки опустив
і проклинає світ, що сам створив
в моєму тілі воплотившись
вдихнувши в мене дух святий…
та не зглянеться над нами Бог
як би не страждав за нас з тобою
в жертву принесе лише Себе Собі
всі свої гріхи на нас поклавши
щоб корчилися в пеклі почуттів
гріх міняючи на гріх неначе гроші
тридцять срібняків не знайдемо допоки
аби Іуді заплатити за свою любов…
стоїть Господь і спозирає збоку
так ніби дивиться кіно
як сльози ллю і як тобі не гоже
як стигне в жилах з туги кров
стоїть і тішиться захоплений своїм творінням, -
яке ж бо то хвилююче життя!, -
аж схлипне в співчутті й любові щирій:
«Це добре є!..»
вічна, люба, наша мука
бути примхою Богів…