12.12.2025 22:55
для всіх
18
    
  - | -  
 © Блез Сандрар

2. Башта

2. Башта

19 Еластичних віршів

Рік 1910.

Кастелламаре.

Сидячи під апельсиновим деревом, 

Я на обід збирався з’їсти апельсин

Коли несподівано…

Ні, це не було виверженням Везувію.

Ні хмарою саранчі, що накрила Єгипет, 

Ні попелом Помпеїв, 

Ні воскреслими криками мастодонтів, 

Ні віщуванням Трубного голосу, 

Ні жабкою П’єра Бріссе…

Коли несподівано:

Полум’я, 

Поштовхи, 

Струси, 

Одночасний спалах на горизонтах, 

Моє бажання…


О, Башто Ейфеля!

Я не узував тебе в золоті черевики, 

Не змушував танцювати на кришталевих

плитах, 

Не приносив тебе в жертву Піфону, як

карфагенську діву, 

Не обряджав у туніку гречанки, 

Не заставляв поринати в екстазі біля

менгірів, 

Не називав тебе Стеблом Давида і Древом

Хреста.

Lignum Crucis *


О, Башта Ейфеля, 

Всесвітньої Виставки гігантський феєрверк!

В Бенаресі.

На Гангу, 

Серед онанізму дзиґ, що крутяться в храмах

індуських, 

Серед кольорового крику східного натовпу

Ти схиляєшся, о, грандіозна Пальмо!

Це ти в легендарні часи давньоєврейського

племені

Перемішала людські прислівники.

О, Вавилон!

І століття по тому це ти з’явилась, як вогненний

стовп, перед апостолами, що зібрались

у твоїй церкві.

В океані відкритому ти – щогла.

На Північному Полюсі.

Виблискуєш пишнотою полярного сяяння свого

безпровідного телеграфу.

Ліани сплітаються на евкаліптах, 

І ти, наче старе дерево, по Міссісіпі

Пливеш.

Коли пащека твоя відкривається, 

Зуби каймана впиваються у негра.

Ти наче шибениця.

В Європі.

(Баштою хотів би я бути і висіти на Башті

Ейфеля!)

І коли позаду тебе сідає сонце, 

Голова Бонно

Котиться з-під ножа гільйотини:

Це ти – в серці Африки.

Страус, 

Жираф і

Пітон.

Екватор.

Мусони.

В Австралії ти постійне табу.

Для капітана Кука ти була рукояттю керма

на його кораблі.

Шукачі пригод.

О зонд, що здіймається в небо!

Для Делоне, якому я присвячую ці вірші.

Ти пензель – занурений у світ.


Гонг, занзібарський тамтам, звір із джунглів, 

симфонія, скальпель, експрес, ікс-промені.

Навіть більше, 

О, Башто, ти все;

Давній ідол, 

Звір ти сучасний, 

Сонячний спектр, 

Віршів моїх суть, 

Башта, 

Башта всесвіту, 

Башта у русі.



Примітка: Зображення вгорі, це робота художника Робера Делоне (1885 -1941рр.), якому і присвячений цей вірш.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.



Франція, Серпень 1913 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.12.2025 21:22  Каранда Галина => © 

Я попросила ШІ пояснити вірш. Відповідь ось:

Так, це вірш Блеза Сандрара (Blaise Cendrars, справжнє ім`я Frédéric-Louis Sauser, 1887–1961) під назвою «Tour» (укр. «Башта»), написаний у серпні 1913 року та присвячений художнику Роберу Делоне (Robert Delaunay). Це один з ключових текстів раннього модернізму, пов`язаний з орфізмом/симультанізмом — напрямом, де поезія та живопис зливаються в "одночасне" сприйняття світу (кольори, рух, світло).Контекст створенняРядок «Рік 1910. Кастелламаре» — це не дата написання (вірш створено 1913-го), а момент одкровення, яке Сандрар згадує як початок. У 1910-му він подорожував Італією (Кастелламмаре-ді-Стабія біля Неаполя — курортне місце з апельсиновими гаями). Сидячи під апельсиновим деревом і збираючись з`їсти апельсин, поет раптом переживає епіфанію — потужне, майже містичне осяяння. Це не катастрофа (він заперечує Везувій, Помпеї, біблійні лиха тощо), а сексуальне/творче пробудження, пов`язане з образом Ейфелевої башти.«Моє бажання… О, Башто Ейфеля!» — башта тут стає еротичним символом: фалічним, вибуховим, сучасним. Полум`я, поштовхи, спалах — це метафора оргазму чи творчого екстазу. Сандрар, великий мандрівник і авантюрист, бачить у башті (побудованій 1889-го) втілення модерного світу: техніки, швидкості, глобалізації.Символіка Ейфелевої башти у віршіСандрар відмовляється від традиційних, міфологічних інтерпретацій (не золоті черевики, не жертва Піфону, не біблійний хрест тощо) і робить башту універсальним символом сучасності. Вона — усе водночас:
  • У Бенаресі (Варанасі) — грандіозна пальма серед індійських храмів.
  • Вавилонська башта (перемішування мов).
  • Вогненний стовп для апостолів.
  • Щогла в океані, полярне сяйяння з телеграфом.
  • Дерево по Міссісіпі з пащею каймана.
  • Шибениця в Європі (з гільйотиною та головою "Бонно" — можливо, алюзія на анархіста).
  • У Африці — страус, жираф, пітон.
  • Табу в Австралії, кермо для Кука.
  • І насамперед — пензель у світлі для Делоне.
Башта — це рух, енергія, сучасна техніка (гонг, там-там, рентген, експрес, скальпель). Вона «давній ідол» і «звір сучасний», «сонячний спектр», «сутність моїх віршів». Вірш закінчується: «Башта всесвіту, Башта у русі».Зв`язок з Робером ДелонеВірш присвячений Делоне, бо той у 1910–1912 роках намалював серію картин з Ейфелевою баштою (кубістично-орфістичні, з яскравими кольорами, фрагментацією, рухом). Найвідоміша — червона башта, де вона розпадається на кольорові площини, символізуючи світло та сучасність. Сандрар і Делоне (з дружиною Сонею) були друзями; їхня співпраця — вершина "симультанізму" (поезія + живопис одночасно сприймаються).
Це саме та картина (або з серії), яка надихнула вірш — башта як вибух кольору та форми.Чому вірш важкий для розуміння?Це типовий модернізм: немає лінійного сюжету, натомість — потік асоціацій, глобальний "тур" світом, контрасти (давнє/сучасне, схід/захід). Сандрар святкує модерність проти традиції, техніку проти міфів. Башта для нього — не просто залізна конструкція, а живий організм, сексуальний, космічний, поетичний.Портрет Сандрара (для атмосфери):  Якщо є конкретні рядки, які ще неясні — уточни, розберемо детальніше! Це геніальний гімн сучасному світу від одного з найяскравіших модерністів.