Гармонія або Діалог з розумом
Коли моя душа не знає спокою,
А сумніви крадуть натхнення і сни,
Я звертаюсь до глузду здорового,
Щоб мене віднайшов у собі.
Він проникає у пОмислів туман,
І кожне його слово безмірне й цінне…
-«Знайди причину у собІ,
І не шукай- на кого скласти грішне!»
Не визнаю в собі проблеми,
На власному наполягаю …
-«Я не повчаю- я оберігаю,
Чи прислухаєшся - чи чуєш?!...»
Я падаю, і спотикаюсь по життю,
І все ж іду наосліп у пітьму…
-«Буття не перегони,
А гарт крізь перепони на шляху!»
Я від вчорашнього здригнувся,
І над зухвалим - спотикнувся…
-«Яке все ж щире зізнАння,
І ризикОве це змістовне існування…»
Стараюсь бути я взірцем
Та іноді я граюсь із вогнем…
-«Живеш ти похапцем,
Тому й в заручниках проблем…»
Стаю сильнішим я у забутті,
Духовність домінує у житті…
-«Не топчеш власні почуття,
Час йде і ти міняєшся!»
В реальності щораз, то все складніше:
Вчорашнє вже сплило, а завтра не настало…
— «Тримайсь минулого, де найцінніше рід,
В нім кожен свій залишив слід».
Не піддаюся на оман,
Влесливі відмітаю привітання…
-«Засвоєні уроки не забувся?,
І з новим досвідом зіткнувся!»
Невже хоч щось вдалося?,
Душа болить в очікуванні часу…
-«Здобутки ті - чого досяг,
Шукай-то світле, вічне!»
Зневіреним довожу крізь роки,
Порожні сумніви зриваю,
На власнім досвіді я склав пасьянс:
-«В протистоЯннях суперечностей гармонії баланс!»
В.С.Курзанцев