16.09.2011 00:00
for all
372 views
    
rating 5 | 8 usr.
 © Каранда Галина

Диплом творця

Диплом творця Частина друга

фантастика

Вони не бачилися рівно 15 років. Саме стільки минуло від того дня, коли їм урочисто вручили голограмовані «корочки» Творців І категорії. Скільки емоцій, вражень, спогадів приніс сьогоднішній день! Та ось закінчилась і офіційна частина зустрічі і святковий бенкет. Хтось вже полетів додому, за тридев’ять земель, до рідних зірок, інші розбрелися групками зустрічати схід місцевих сонць - μ і λ Пегаса.

В маленькому відкритому кафе на даху Академії Архітектури Всесвіту під зеленуватим світанковим небом планети XL сиділи дві аморфні хмарки. Колись нерозлучним друзям, спокійному теоретику Анду з γ центаври і невгамовному експериментатору Y з α-Волопаса, було про що поговорити.

– І після того, – продовжував почату думку Анд, – я не беруся сам перевіряти на практиці свої теоретичні викладки. Стараюся зіпхнути це на когось.

Друзі засміялись.

– Як завжди! – сказав Y. – це ж ти мені був підкинув ідейку само обслуговуваних систем спостереження. Я тоді ледве диплом не завалив

– Знайшов крайнього. Самообслуговування ще не передбачає розмноження і розвитку!

– Хіба? А я думав!

На їхній дружній регіт виглянула з підсобки офіціантка – молоденька легка помаранчева хмаринка з блакитним німбом – останній писк тутешньої моди.

– Ще дві порції неону, будь ласка, – погукав її Анд.

– Гарний колір, – зітхнув Y.

– Оцей оранжевий?! ¬– скривився Анд.

– Та ні! Я про німб. Блакитний, як небо на Землі.

– Опочки! Минуло 15 років, а ти ще пам’ятаєш, яке там небо! Ну ти й романтик!

– Та…Як би тобі сказати?.. Розумієш, я не закрив той проект – спохмурнів Y.

– Ух-ти! А згідно інструкції…

– Та знаю я ту інструкцію! Та що там – мені сам декан ще на екзамені сказав поприбирати після себе.

– Ну і..?

– Та що «ну і?»! Прийшов в лабораторію, сів за монітори. Подивився, як вони там копошаться…І так шкода їх стало! Скопіював швиденько програму зв’язку, перекинув на свій домашній комп’ютер. Ну а в лабораторії, звісно, програму знищив і сліди замів.

– А куратор твій знає?

– Та він мною і під час роботи не дуже цікавився, що вже після випуску говорити.

Настала тиша. Y винувато поглядав на товариша, очікуючи якоїсь реакції. Той мовчки вдихав пари неону. Верхня частина його хмароподібного тіла згустилася, що свідчило про напружену роботу думки.

– Якби я тебе не знав… Повторюю, – якби я не знав, що ти істота добра й безкорисна, якби я міг хоча б підозрювати тебе в амбіційності й владолюбстві, якби я хоч раз піймав тебе на бажанні командувати, то я б сказав, що ти створив для себе імперію. Таку собі цивілізацію рабів, для яких ти Цар і Бог. Такий собі всевладний монарх-маньяк. Або що ти впав у дитинство і вирішив погратися в солдатиків. Але ж – я тебе наче знаю. Ти ж ніби нормальна, серйозна і відповідальна істота. Тож навіщо тобі це?

– Та кажу ж – просто стало шкода. Ну як ти не розумієш? Вони вже є. Хай вони й були створені як прилади для диплому посереднього студента. Але вони вже є. Це яка не яка, але форма життя, хоч і дуже незвична для вселенської цивілізації. Кому вони заважають?!

– А якщо ще якомусь дипломнику твоя Земля попадеться, тоді що?

– Малоймовірно. Викладачі стараються не повторювати завдання, щоб не списували.

– Ну добре, приймається. Хм, це навіть цікаво. Ну ти втнув…Так почекай…Ти їх не просто жити залишив, ти ж досі ними опікуєшся, раз уже за кольором неба ностальгуєш. І часто ти їх моніториш?

– Та частенько. Я, власне про це й хотів з тобою поговорити. Порадитись як з теоретиком, – сумно посміхнувся Y.

– Ага, щоб потім знову звинуватити в усіх гріхах.

– Та ні. Винуватити не буду. Бо сам точно не справлюсь.

– Не зрозумів! А з чим ти власне хочеш справлятися? Ти що там дійсно абсолютну монархію влаштував?

– Та ні, якраз навпаки. У мене навіть програма ще з академії стоїть, дозволяє тільки нести спостереження, а не втручатися. Але розумієш…Вони воюють, знищують одне одного. Придумують собі різних ідолів і, – Y перейшов на шепіт, – приносять їм в жертву своїх же братів. Жах!

– Це цілком логічно. Вони вже достатньо розумні, щоб боятися жити, тому намагаються якось оформити свій страх і огородитися від нього. Всі цивілізації через це пройшли. Ти ж історію вчив!

– Так, але…Мені іноді за них соромно. Адже це я їх створив, як не як.

– Ой, як все запущено. В тебе вже синдром батьківської гіперопіки, – розвеселився Анд.

– Ну навіщо ти так? Я справді почуваюся винним. Я ж несу за них відповідальність! Чи ти не згоден?

– Та згоден. Ти правда влип, браток. Знищити їх тепер шкода, залишити напризволяще ¬– теж шкода, а щоразу вмішуватись – і накладно, і неетично. Для такого совісного індивіда, як ти, це, звичайно, дилема.

– Мені потрібен не психоаналіз, а допомога, – огризнувся Y. Підведи під мою ситуацію чітку теоретичну базу і порадь, як бути

– Добре, добре, не злись. Щось придумаємо.

Анд замислився.

– Програму однозначно треба міняти. Щоб було не голе спостереження, а двосторонній зв’язок. У тебе ж на кожну людину база даних?

– Ну да.

– Тоді все просто. Ти створюєш закон і чітку систему покарань і заохочень. Максимально чіткий розподіл добра і зла плюс метод кнута і пряника – і твоя совість чиста.

– Закон? І що конкретно там прописати.

– Та що хочеш! Це, по суті. Не важливо, який закон. Головне, щоб його всі виконували, – і буде порядок.

– Допоможи скласти.

– Та будь-ласка. Давай, «не мудрствуя лукаво», візьмемо за основу нашу інструкцію по всесвітній етиці, добавимо пару розділів з вселенської історії і з основ інформенергетики, плюс твої власні побажання. Закодуємо все на інтуїтивно-інформаційному коді, зберемо згустки-імпульси і пошлем на твою Землю. Там спроектуєш кілька антен-приймачів, назвеш їх якось звучно…ееее… Скажімо ЦЕРКВИ, залишиш у них по ключу до коду – і хай шифрують поступово. Ну, основні вимоги ти їм прямим текстом шли, щоб правила гри відразу ж зрозуміли. Ну там – не убий, не вкрадь…А загальну інформацію закодуй як слід, щоб спочатку порозумнішали, а вже потім зрозуміли. Та головне – щоб закони твої виконували, про систему покарань і заохочень не забудь. І щоб нагляд ненько так було.

До ранку друзі списали всі серветки: кодували, перекодовували, сперечалися, правили. Нарешті Анд стомлено позіхнув.

– Ну все. Досить! Тут їм роботи не на одну тисячу їхніх маломірних років. Я вже спати хочу.

– Перепровірити б програму, – несміливо запропонував Y.

– У мене зараз замість мозку - неон. Так що безтолку перевіряти, ще напутаю щось. Та якщо там і є якийсь глюк у програмі – це ж на краще. Назвеш його елементом випадковості, щоб людям твоїм цікавіше жити було. Іноді розряд можеш дати сильніший для острастки, бо, як кажуть у нас на Центаврі, поки грім не гряне, мужик не перехреститься…

Позіхнувши, хмарка Анд розповзлася по кріслу і заснула.

На землю летів сплющений в точку імпульс - СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО



Лубни, 2009

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.11.2016 01:35  © ... Закріплений коментар

несподіване продовження теми тут:


Інженери всесвітів / Нарис | роман-мтт

 22.05.2021 17:11  Іван Марний => © 

точно я й забув))) по собі судю) 

 22.05.2021 16:47  © ... => Іван Марний 

сам написав!) він же БОГ!) 

 22.05.2021 16:41  Іван Марний => © 

цікаво в кого ж він 30% списав))) 

 22.05.2021 16:22  © ... => Іван Марний 

 

посміхнуло сьогодні в твітері))

 19.05.2021 01:00  © ... => Іван Марний 

Ліміту немає. Але дійсно багато зараз автору публікувати не вигідно. Нижні публікації прикриваються верхніми, тож їх можуть непомітити завсігдатаї. 

 19.05.2021 00:57  Іван Марний => © 

"А ви к нам на долго? Да пока нє вигонітє. Что даже чаю нє папйотє?")) є що публікувати, просто думав може тут який ліміт на публікації 

 19.05.2021 00:48  © ... => Іван Марний 

Ви б ще щось опублікували, а то я вас прямо впіймала і примусила себе читати))) ще встигнете!))) Сподіваюся, ви тут надовго!) 

 19.05.2021 00:46  Іван Марний => © 

почитаю) ну містика це вузький профіль)) це треба хоч трохи вірити у потойбічне)) якщо сам не боїшся - нікого не налякаєш)) 

 19.05.2021 00:09  © ... => Іван Марний 

Піду, перечитаю коменти))) не пам`ятаю, що там в них було)))
Рада, що сподобалося!))
В мене всі спроби містики однак закінчуються жартом). Епопея "П`ятниця, 13-те тому підтвердження:))). Хреновастенький з мене стівен кінг)) 

 18.05.2021 23:52  Іван Марний => © 

Прочитав першу і друг частини. Скажу, що це дуже і дуже вдало! Я посміявся. Аж доки не почитав коменти) Тоді стало іще смішніше. В людей почуття гумору "савсєм атсутствуєт", в деяких. Але то не страшно, аби не хронічно. Справді дуже цікава ідея. І чудово реалізована. Колись давно у мене був схожий задум, тільки в жанрі містики, але я не дописав, а потім взагалі десь воно загубилось. Певно всяк хто пише рано чи пізно намагається на свій лад обіграти "тайну тайн"))) 

 18.07.2017 08:33  © ... => Меньшов Олександр 

отаким нехитрим способом я й напросилася на комплімент)))

дякую, що прочитали!

 18.07.2017 06:38  Меньшов Олександр => © 

Закономірне продовження :)
5!!! 

 31.10.2016 11:58  роман-мтт => © 

весело. на початку ті самі "роки" - 15 років яких? людських, світлових? це треба пояснювати. (див комент до першої частини)

ФОРМАТУВАННЯ!!!! 

 22.03.2012 17:01  © ... 

)))) ого... і дійсно, я напросилася!:) тобто того підтексту іронії, яку я намагалася вкласти в оповідання, не помітно зовсім і воно сприймається людьми як моя філософська доктрина?)))) круто!
мені стало смішно, коли уявила, що моя писанина спотворює уявлення людей про біблійні вчення. не думаю, що хтось складатиме його з маленьких фантастичних оповідань. 

 22.03.2012 10:36  Ігор Рубцов => © 

Обговорюючи фантастичне оповідання, слід робити поправку на те, що у ньому викладено авторський задум, фантазію на певну тему. Я хотів було піддати серйозному аналізу Ваш твір , та, подумавши, не став. Чому? Не секрет для Вас, що я сповідую біблійну точку зору на проблему створення світу. Досліджуючи Біблію близько 20-ти років, накопичив аргументів, яких вистачило би на грубу книжку. Кожен має право на власний погляд і право оприлюднювати його. Звичайно, твір не витримає перевіркою Біблією, та й, власне, якби відсторонений критик почав би копати, то зробив би висновок, що автор оповідання не орієнтується у Біблії. Пані Галино, Ви даруйте мені мою відвертість, навіть при написанні фантастичного твору слід дослідити основи, як це робив відомий фантаст у романі "Фонтани раю". От він добре розумівся на індуїзмі і органічно вплітав у свій задум індуїстські мотиви. Людина, яка читатиме Ваше оповідання може отримати спотворене уявлення про біблійне вчення, про християнство, як таке. 

 22.03.2012 01:44  © ... => Толік Панасюк 

) ну да, напросилася. і дуже Вам вдячна, що знайшли час і прочитали. та ще й коментар такий грунтовний... тільки щодо нульової точки в мене сумніви. вона наче апріорі первинна.
а оповідання - це відображення не мого світогляду, а варіацій моїх думок на задану тему. У мене багато їх, цих варіацій, і жодна не витримує навіть моєї критики:) та мені це цікаво - колупатися в альтернативних реальностях і розвивати різні навіть найбезглуздіші припущення: "а що, як було/буде так?" за цю вседозволеність я й люблю фантастику. Якби не лінувалася писати прозу, ще багато ідей з цього приводу б в такому ж напівжартівливому дусі маю) просто смислу не бачу писати.
А Ваша думка мені цікава, тож буду час від часу ще напрошуватися!) 

 22.03.2012 01:26  Толік Панасюк => © 

Я не той чоловік, який уміє оцінювати, так що вибачайте наперед.

Мені здалося Ви хочете, бодай для себе , заховати незручне питання , якісь студенти щось самовільно накрутили, а ви, напівроботи шукайте істину, ось вам і церкви для цього.

Хоч більшість навіть небажає ставити собі такі запитання, і в цьому теж немає нічого поганого.

Ви напевне хочете почути мою точу бачення на творця і твориво? Вона звісно незграбна, але яка вже є.

Спочатку було слово?

Мені здається, ідея була завжди. Ідея створил...

 17.09.2011 12:37  Оля Стасюк => Тарас Іванів 

Я Вас розчарую - у неї немає ні мозку, ні банальних нервових клітин... Так що вона не зможе дізнатись ніколи...

 17.09.2011 03:50  © ... 

а раптом є!:)

 17.09.2011 03:49  © ... => Олександр Новіков 

Саша, насправді священні книги усіх релігій мають спільну канву і дуже схожі між собою. то вже потім їх до місцевих реалій пристосовували.

 16.09.2011 19:53  Тарас Іванів 

Цікаво, чи в амеби є сумніви, що вона Амеба...

 16.09.2011 19:51  Олександр Новіков 

Перша частина більше сподобалась. Церкви- в сенсі будівлі. Може було як у Стіва Альтена богів відправити, типу Осіріса, у Майя там два брати було, Ісуса, Будду. На Землі ж не одне християнство. А ще у Гаррісона є розповідь невеличка "Смертельные муки пришельца" здається. Там теж про те як релігію насаджували. Цікаво.


А взагалі подобається Роджер Желязни, ну і Андре Нортон

 16.09.2011 18:52  Оля Стасюк => © 

Тобто, пахне історією?


А Бєляєв мені теж подобається.

 16.09.2011 18:44  © ... => Оля Стасюк 

краще Уелс. Зараз рівень науки такий, що письменнику в наукову фантастику нічого й рипатись. просто назва "наукова" прижилась, а вона після Олександра Бєляєва вже наукою й не пахне.:)

 16.09.2011 18:19  Оля Стасюк => © 

Я тільки можу точно сказати щодо наукової фантастики. Сама нею захоплююсь.


Жуль Верн forever...

 16.09.2011 16:36  © ... 

Дякую всім. приємно, що обговорюєте. Стимулює. згодом ще подібне підкину.

 16.09.2011 13:04  Оля Стасюк 

Сорок людей протягом тисячі років. Я придержуюсь думки, що писали вони за Божим духом.


Ксеніє, Ви атеїстка?

 16.09.2011 12:45  Оля Стасюк => Тетяна Чорновіл 

Згодна.

 16.09.2011 12:45  Тетяна Чорновіл => Оля Стасюк 

Скажи краще, що всі по різному трактують! Символізм святого писання дозволяє повернути його у який хочеш бік. Кому куди зручно!

 16.09.2011 12:42  Оля Стасюк 

Тут радше сприймається, як казка, адже Біблію простио не всі розуміють.

 16.09.2011 11:59  Оля Стасюк 

Гарно.

 16.09.2011 09:38  Тетяна Чорновіл => © 

Цікавий поворот! Щось на зразок цього й відбулося з нам! У Вас чітко розставлені крапки над І! В мене все простіше, хлопчина просто завалив контрольну з математики, надіючись на підказки космічних заблуд! :))))