Дівчинко, закохана у
Дівчинко, закохана у просинь
й золотаві, з відблиском, лани!
Трепетно ступнеш у теплі роси
рідної до болю сторони
І поринеш в сонячну палітру
різнотрав`я з запахом розлук
Піснею, навіяною вітром,
Зазвучить в думках старий дудук
Тут тобі спокійно, невагомо,
нищиться стіна із засторог
Як весь час гнітило невідоме
знаєш тільки ти і, звісно, Бог
Як тобі пекли чужинні весни
і який лишали в серці слід
не розкажеш. Феніксом воскреснеш
і повіриш щиро в дивосвіт
Дівчинко, закохана у просинь
й золотаві, з відблиском, лани!
Вслухайся, це Він укотре просить
позбуватись почуття вини
Миргород, 23.05.2026
