Плавання Майль - Дуйна
з рубрики / циклу «Ірландські саги»
І. ПОХОДЖЕННЯ МАЙЛЬ – ДУЙНА І МЕТА ЙОГО ПЛАВАННЯ.
Був знаменитий муж з роду Еоганахтів (1) Нінусських, з Аранських островів, (2) на ймення Айліль Вістря-Битви. Могутнім воїном він був, вождем свого народу і племені. І зустрілася йому молода монахиня, абатиса жіночого монастиря. У них народився прекрасний син – Майль – Дуйн, син Айліля. Ось як сталося, що він був зачатий і народжений Майль - Дуйн.
Одного разу король землі Еоганахтів вирушив у набіг на іншу землю і взяв з собою Айліля Вістря – Битви. Вони розпрягли коней і розташувалися на відпочинок на пагорбі. Неподалік від пагорба був жіночий монастир. Опівночі, коли все у таборі стихло, Айліль пробрався до монастирської церкви. В той же час туди прийшла і монахиня, щоби дзвонити у дзвона, скликаючи на всеношну. Айліль схопив її за руку, кинув на землю і оволодів нею. Сказала йому жінка:
- Гірка моя доля: тепер народиться у мене дитина. З якого ти племені, і яке ім’я твоє.
Відповідав воїн:
- Айліль Вістря – Битви – ім’я моє; я з племені Еоганахтів, з північного Муману.
Після цього король розоривши країну і взявши заручників, повернувся у свою землю з Айлілем. Невдовзі після того як Айліль повернувся до свого дому, морські розбійники убили його: вони спалили над його головою церкву в Дубклуайні. (3) А жінка після дев’яти місяців народила на світ сина і дала йому ім’я - Майль - Дуйн. Хлопчик був таємно відвезений до королеви, подруги матері, і та його виховала під виглядом власного сина. Був він вихований своєю прийомною матір’ю у тій же колисці, вигодуваний тими ж грудьми, вирощений на тих же колінах, що і три королівських сина.
Прекрасний він мав вигляд: навряд чи можна було знайти істоту з людської плоті настільки ж прекрасну, як він. Великими були його майстерність у воєнних вправах, доблесть духу, спритність в іграх. У всіх змаганнях перевершував він своїх ровесників – і у киданні м’яча, і в бігу, і в стрибках, і в киданні каменів, і в скачці на коні. З усіх них він виходив переможцем.
Одного разу один воїн, що заздрив йому, в хвилину гніву сказав:
- Ех ти переможець у всіх змаганнях, на суші і на морі, і у грі в шахи, - але ж ніхто не знає, якого ти роду-племені і хто твій батько і мати!
Майль – Дуйн замовк. До цього часу він вважав себе рідним сином короля і королеви, своїх прийомних батьків. Він пішов до них і сказав:
-Я не буду ні їсти, ні пити до тих пір, поки ви не скажете мені, хто мої батько і мати.
- До чого це питання? – відповідала королева. - Не приймай до серця слова зухвалих юнаків. Я – твоя мати. Жодна жінка не любить свого сина сильніше, ніж я тебе.
- Можливо, що так, - сказав він, - все ж таки ти повинна мені назвати моїх батьків.
Тоді прийомна мати відвела його до його ж матері. Він став вимагати, щоби та назвала йому ім’я його батька.
- Нерозумно, - сказала вона йому, - якщо ти і взнаєш його, жодної користі і радості тобі від цього не буде, бо він вже давно помер.
- А я все-таки хочу знати, - відповідав він, - ким би він не був.
Тоді мати розповіла йому всю правду:
- Айліль Вістря – Битви був твоїм батьком, з роду Еоганахтів Нінусських.
Майль – Дуйн відправився на батьківщину свого батька, щоби отримати свій спадок, і його молочні брати пішли разом з ним. Вони були прекрасними воїнами. Родичі, яких він знайшов, привітали його і надали йому сердечний прийом.
Через деякий час сталося, що декілька воїнів почали кидати каміння на кладовище церкви в Дубклуайні. І Майль – Дуйн разом з ними теж метав каміння в розвалини церкви, упершись ногою в один з обгорілих каменів. Один клірик з ядовитим язиком, на ім’я Брікне, (4) сказав йому:
- Краще б тобі було помститися за чоловіка, який був спалений тут, чим кидати каміння в його сухі обвуглені кістки.
- Що ж це був за чоловік? – спитав Майль – Дуйн.
- Айліль, - була йому відповідь, - твій рідний батько.
- Хто ж його убив? – спитав Майль – Дуйн.
- Розбійники з Лагісу, (5) - відповідав Брікне. – Вони вбили його на цьому самому місці.
Майль – Дуйн випустив камінь зі своєї руки і завернувся весь зі своєю зброєю у плащ; він впав у скорботу. Трохи пізніше, він спитав, яка дорога веде до Лагісу, і люди які знали відповіли йому, що дістатися туди можна тільки морем.
Тоді він відправився в землю Коркомруад, (6) щоб спитати у друїда, що жив там, добрих чар і напуття, перед тим як почати будувати корабель. Нука, було ім’я друїда, і звідціля назва тієї місцевості – Бойрен – Нука. (7) Друїд назвав Майль – Дуйну щасливий день (8) для побудови корабля і кількість людей, які повинні були сісти в нього, а саме – сімнадцять чоловік (а за іншими відомостями – шістдесят); на жодну людину не повинно було бути ні менше ні більше. Потім він визначив йому день для відплиття.
Майль – Дуйн спорудив свій корабель із трьох шкір, (9) і всі мандрівники приготувалися до відплиття.
Серед інших були у них Герман і Діуран – віршувальник. (10)
Вони відпливли того самого дня, який був указаний друїдом. Але як тільки, підняли вітрило, відпливли трохи від землі, як на берег прибігли три молочних брата Майль – Дуйна, сини його прийомних батьків. Вони почали кричати, щоб він вернувся і взяв їх з собою.
- Повертайтеся назад, - крикнув їм Майль – Дуйн. – Якщо би ми і причалили до берега, то не взяли б вас з собою, бо повинно їхати рівно стільки чоловік, скільки нас є.
- Ми кинемось в море услід за тобою і потонемо, якщо ти не забереш нас, - відповідали вони.
І з цими словами всі троє дійсно кинулися в море і відпливли досить далеко від землі. Дивлячись на таке, Майль – Дуйн, щоб вони не втопились, направився до них і забрав їх на свій корабель.
ПРИМІТКИ:
1)…Древній королівський рід з Муману.
2)… з Аранських островів…- про середню частину західного узбережжя Ірландії, в Galway’уській затоці.
3)… церкву в Дубклуайні…- очевидно на одному з Аранських островів, біля західного узбережжя Ірландії; точному визначенню не підлягає.
4)… на ім’я Брікне…- курйозне подання образа Брікрена Ядовитого Язика, із саг уланського циклу.
5)… розбійники з Лагісу…- біля сучасного Abbeyleix, в Queen`s Counti, в південно-східній частині Ірландії.
6)… в землю Коркомруад…- нині – баронство Corcomroe, в графстві Clare, поряд з західним узбережжям, навпроти Аранських островів.
7)… Бойрен – Нука…- тобто «Скеля Науки», нині Burren, в графстві Clare.
8)… щасливий день…- встановлений за допомогою гадання.
9)… з трьох шкір…- див. вступну статтю.
10)… Герман і Діуран – віршувальник…- схоже на те, що це – історичні особи, введені розповідачем в число учасників плавання для надання розповіді правдоподібності; але ми нічого про них не знаємо.
II. МАЙЛЬ – ДУЙН ЗНАХОДИТЬ НА ОДНОМУ З ОСТРОВІВ УБИВЦЬ СВОГО БАТЬКА, АЛЕ БУРЯ ВІДНОСИТЬ ЙОГО КОРАБЕЛЬ В МОРЕ.
Цього дня вони пливли до вечора і потім до опівночі, поки не зустріли два маленьких пустельних острова, з двома замками на них. Із замків долітали до них шум і п’яні крики; це були воїни, що вихвалялися своїми перемогами. І було чути, як вони говорили один одному:
- Відійди вбік! (11) Мої подвиги вищі за твої, бо це я убив Айліля Вістря – Битви і спалив церкву в Дубклуайні над його головою. І не було мені з тих пір жодної біди від його родичів. Ти ніколи нічого схожого не звершував!
- Перемога в наших руках! – вигукнув Герман і Діуран – віршувальник. – Бог прямим шляхом привів нас сюди, він направив наш корабель. Підемо і зруйнуємо ці два замка, коли бог відкрив нам наших ворогів!
В той час як вони це говорили, сильний вітер налетів і відігнав їх корабель у відкрите море на всю ніч, до ранку. Вранці ж вони не побачили перед собою ані землі, ані берега і на знали в яку сторону направитись. Сказав Майль – Дуйн:
- Не будемо шукати шляху: нехай бог сам направить наш корабель, куди захоче.
І вони попливли по великому, безкінечному океану. Майль – Дуйн сказав своїм молочним братам:
- Це ви причина того, що сталося, бо ви сіли на корабель всупереч забороні віщуна – друїда. Він сказав нам, що кількість людей на кораблі не повинна бути більшою, чим тієї, яка була до вашого приходу.
Нічого не відповіли вони йому і на деякий час занурились у мовчання.
ПРИМІТКИ:
11)… Відійди вбік!..- очевидно, серед них сталася суперечка за «місце», як це зображено в «Повісті про свиню Мак – Дато».
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ірландія, VIII - IX ст. н. е.