З життя клітини мозку, якій не пощастило...

з рубрики / циклу «Час, сьогодення, кімната»

Сьогодні знову мертві ріки

Вбивають, нищать, не щадять.

Всі жити мали ще довіку

Та їх спалили цілу рать.

Ми вороги для алкоголю

Він нищить нас, хто б пожалів.

Ми бережемо чиюсь долю

Але той хтось, пасе вітрів.

Можливо завтра вже загину

Хоч добрий спогад я несу.

Про те малим як по стежинах

Блукав збиваючи росу.

Про те як мріяв бути сильним

Про ціль важливу у житті...

Та мить моя прийшла не спинна!

Прощай! Вже гину в небутті...

вересень, 2011

Візьміть участь в обговоренні

30.10.2011 14:11 © ... => Каранда Галина

Так, був час (в кінці серпня- на початку вересня), коли я міг писати вірші на роботі. Тоді займався такою роботою, що не заважала мені їх писати. ) Тепер, там пишу, тільки наукові статті та річні звіти ))) А на вірші часу не вистачає )))

13.10.2011 22:23 Каранда Галина => ©

а мені хто казав, що там працювати треба!!!)))))

13.10.2011 16:42 © ...

Тоді і я те ж саме подумав ))))))

13.10.2011 16:40 Тетяна Чорновіл => ©

:))))) Хто ж п"є перед роботою...

Вірш написаний на роботі. А джерело натхнення я зустрів по дорозі туди )))))))

Дякую за коментар !

Джерел натхнення вистачає. Насправді їх дуже багато )))

Дякую, Галино, що завітали!

Мабуть, вірш складався за чаркою!!! :))))))))))) В хвилини каяття!

І що це Вас надихнуло( чи хто)?)))))))))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ