13.10.2011 15:03

-

323

2 | 2

 © Андрій Гагін

Сповідь майбутньої волошки

з рубрики / циклу «Розмова з природою»

Ще трішки й побачу я світло. 

Де сонце, де неба блакить. 

Як зорі вкривають те небо, 

Де місяць на небі не спить. 

Ще трішки і стануть кайдани 

Основою, шляхом в буття. 

Коріння моє щоб тримали, 

Коли згодом виросту я. 

Можливо гірким гербіцидом 

Не спалить мене агроном. 

Можливо я стану красивим. 

Зеленим простим бур’яном. 

Росли ми тут вічно віками 

І в тому все щастя - рости. 

На зиму, як завжди зникали, 

А літом могли ми цвісти. 

Хто винен тепер, що це поле? 

Хіба в цьому наша вина! 

Ми будем рости знов і знову - 

Триває одвічна війна. 

вересень, 2011