14.10.2011 00:34
for all
314 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Каранда Галина

Пандемія

Пандемія

Фантастика

Вже не пам`ятаю, на який це грип писалося: чи свинячий, чи ще пташиний... Але суть не в цьому!

Він був дещо старшим за неї, тому пам’ятав ще інші часи. Часи до пандемії. Коли люди вільно ходили вулицями, віталися за руку, пили воду з однієї склянки, цілувалися врешті-решт. Зараз це здавалося фантастикою. Кожна сім я жила в ізольованому боксі. Їжу виготовляли в лабораторіях і розвозили роботи. Одяг, спецовочні костюми, тепло, воду – все забезпечували роботи. Люди радо перекинули на незграбних залізяк турботу про свій комфорт, а самі переселилися в Інтернет.

Там вони й познайомились. Вона послала йому відредаговану в фотошопі фотографію, але чомусь наївно вірила як у його занадто ідеалістичні погляди на життя, так і в мускулатуру, що красиво обвивала його тіло на моніторі. Познайомились на сайті, спілкувалися – закохувались – в асьці. Тут же вирішили й одружитися. Скликали віртуальних гостей, зайшли у віртуальний ЗАГС, ввели свої паролі на віртуальному свідоцтві. Кожен біля свого монітору випив по келиху синтетичного шампанського. Інакше не можна – пандемія. Тепер вони одна сім’я і мають жити в одному боксі.

По кожного з них приїхала машина. Захисний костюм, протигаз - і можна вперше в житті вийти на зелену траву під відкрите небо. Пару кроків - і ввічливий робот відкриває дверці автомобіля. Кількасот кілометрів курного шляху (там же віруси, мікроби – бр-р-р) – і кожен з них під’їжджає до спільної нової домівки. До житлових будинків прибудовано довгий очисний коридор. Всі ступені захисту: дезактивація, дегазація, дезінфекція. Перед дверима вони нарешті зустрілися: однакові плащі, чоботи і однакові сірі очі в скельцях протигазів. Зайшли в свій бокс. Кожен – в окремий душ. Нарешті можна побачити живого коханого. Крок назустріч.

– О, Боже, що це?!

– Ти підсунула чуже фото?!

– Ти теж!!!

– Ти мені не подобаєшся!

– Взаємно!

Вони дружно стукали кулаками в замкнені двері боксу. Хоча добре розуміли – назад дороги немає. Ззовні – пандемія. А вони – сім’я. «Ячейка» суспільства в самому буквальному сенсі цього слова.

Вона отямилася перша. Відійшла від дверей і оглянула кімнату.

– Заспокойся. Тут два комп’ютери. Так що нічого не змінилося. Жити можна.

Як добре, що є Інтернет!

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.03.2020 11:18  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Переглянула сама))). Як швидко все застаріває!)) "Аськи" вже давно нема!)) Але суть поки що не змінилася) 

 18.03.2020 08:37  КАЛЛИСТРАТ => © 

Ну, так ведь так и будет ))) 

 17.12.2016 01:45  © ... => роман-мтт 

я б на місці авторів не була б така самовпевнена... найпевніше нас вбивають витвори власного мозку...
ідею дарую, тим більше, що вона не нова) 

 16.12.2016 23:53  роман-мтт => © 

ні, це виключено, бо не можуть герої автору нічого зробити. хіба що сам з глузду з`їде, коли втомиться вбивати всіх героїв поспіль :)))) 

 16.12.2016 23:39  © ... => роман-мтт 

е, а якщо вони оживуть і помстяться автору?:) ним же придуманим способом?!:) 

 16.12.2016 23:36  роман-мтт => © 

Не жалійте своїх героїв: першим має померти самий улюблений.

Жесть, накал, сюжет: тільки - письменництво, тільки - хард-корр!

 16.12.2016 23:28  © ... => роман-мтт 

)))))))) то он ви які, справжні письменники))) 

 16.12.2016 23:16  роман-мтт => © 

Ну ви ж автор? Вам і вирішувати. Сидите така перед маніторам з загадковим поглядом і кажете повільно-повільно в півголоса: "а зара я бути страчувати і милувати, милувати і страчувати, або тільки страчувати..." І панєслась: летять у героїв голови з плеч, чи шо там ще :)))))) 

 16.12.2016 23:04  © ... => роман-мтт 

 кого саме вбити? і яким способом? 

 16.12.2016 23:03  роман-мтт => © 

Так просто? Тут мало бути в кінці або просто вбиство, або вбиство зі згвалтуванням, або як мінімум одне самогубство! МАЛО! Авторе, переписуйте! :))))))) 

 30.12.2011 01:58  Ницик Андрій => © 

Ще ні, але працюю над цим. :) 

 29.12.2011 23:40  © ... => Ницик Андрій 

не була, та вказівний знак бачила))) Ви принесли вже новий твір на Портал?) 

 29.12.2011 23:38  Ницик Андрій => © 

Якщо точніше, то село Лобкова Балка. :) 

 27.12.2011 22:49  © ... => Ницик Андрій 

Хорол? майже земляки!))) 

 27.12.2011 22:46  Ницик Андрій => © 

Угу. Сумна дійсність. :( Я сам десь до 5-го класу кожне літо їздив в село до бабусі з дідусем. Те село знаходитья на трасі Харків - Київ, біля Хоролу. Різне сталося, і хату довелося продати. Здається, навесні цього року ми з батьками, замість того, щоб як завжди проїхати повз, зупинилися подивитися. Виявилося, що в дворі вже давно ніхто не живе: хата покинута, двері відчинені. Все бур`яном заросло, а по будівлях пішли тріщини. Ось так. :(

Правда, я надіюсь, що в нас буде як на Заході. Рано чи пізно. Там в них села не порівняєш з нашими. Принаймні так розказували співробітники, які туди їздили. :) 

 27.12.2011 01:26  © ... => Ницик Андрій 

дякую!))) то було б занадто жорстоке закінчення)))
а село... зараз його майже немає... село моїх батьків ще трималося до останнього. та за останній рік тричі влада помінялася. закрили м"ясокомбінат, пекарню, олійницю, свиней майже вивезли, до молочної ферми дібралися.... це не просто тепер "підняти"... зате бари працюють... і наркоманів купа. раніше це була прерогатива міст. так що в село - не раджу) 

 27.12.2011 00:15  Ницик Андрій 

Класно, не дай Боже нам такого майбутнього. Хоча, думаю, тим двом ще пощастило. :) Якби історія мала наступну розв`язку:
– О, Боже, що це?!
– Ти підсунула чуже фото?! Ти насправді ЧОЛОВІК!!!
– Ти теж...
Ото краще було б молотком розтрощити свій комп`ютер і переїхати в село - підіймати сільське господарство. :) Хоча, там напевне також є комп`ютери... 

 18.12.2011 01:19  © ... 

завдяки Експрес-пошуку переконалась, що, крім моєї, на Порталі немає фантастики... Люди! чому?! це ж найцікавіша проза! Пишіть фантастику!!!!! уяву розвиває краще за вірші!))))))) закінчаться свята - оголошу конкурс фантастики! :)))))))))) 

 14.10.2011 17:19  © ... 

таки стає!


дякую всім!

 14.10.2011 13:57  Дарія Китайгородська => © 

Усі в реал:) 


Пані Галино, люблю Вашу фантастику:) Дуже схожа на можливе майбутнє...

 14.10.2011 11:33  Оля Стасюк 

Болючий твір.

 14.10.2011 10:22  Тетяна Чорновіл => © 

Актуально...