15.10.2011 15:49

-

460

3 | 4

 © Оля Стасюк

Вінницький жовтень

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»

Дощ сміявся до слізок. 

Сипав світлом у коси 

Золотавих берізок, 

У щемливі покоси, 

Дивним жаром із неба, 

Поцілунком бажання, 

Лиш лишив після себе  

Невимовні страждання... 

Розмочило насіння 

Георгін ніжнолистих, 

Припинило горіння 

Стиглих яблук в намисті 

Музи осені й дива, 

Золотавого сонця, 

Тільки било тремтливо  

У вогняне віконце... 

Раптом град сипонувся 

І мустангами болю 

В блиски сонця тріпнувся 

На застиглому полі, 

Сніг сміявся грудками, 

Голосила природа: 

«Спом`ятайсь!» І руками 

Закривала всі води. 

Раптом тиша настала. 

Небо сипало блиски. 

Дощ спокійний забрало 

Тихо кинув на листя...