Тепло сонячної іскорки
з рубрики / циклу «ПРОЗА»
Непомітно минули літні канікули, і ось уже день за днем шкільне життя захопило вас у свій напружений вир. Контрольна, диктант, домашнє завдання…Гуляти надворі майже ніколи. А сонечко іноді ще таке по літньому тепле! Ти відводиш погляд від зошита з домашньою роботою і з сумом дивишся у вікно. Потім твій погляд перескакує на люстру, дзеркало, банку звареного мамою варення з суниць…Нудьга та й годі. Що може бути цікавого у цих звичних домашніх речах? Та постривай! Придивися уважніше, і ти помітиш багато незвичайного у своїй такій звичайній кімнаті!
Яскраво світиться лампочка в люстрі, дзеркало відображає предмети, крізь стінки банки визирають солодкі суниці. Речі, на яких зупинилося твоє око, зроблені з тонкого прозорого скла. А чому скло прозоре?
Виготовляють скло на заводах із чистого піску з додаванням солі, соди та деяких інших речовин. Цю суміш засипають у печі і при дуже високій температурі довго плавлять – до тих пір, поки не вийде рідке скло. Але ось скло ”зварилося”. Його кладуть під спеціальний прес, щоб воно зробилося тонким та прозорим. Залишилось тільки охолодити – і можна вставляти у вікна.
А якщо потрібно виготовити пляшку, чи банку для варення? Пресом таких виробів не зробиш. Поки скло ще гаряче та рідке, його заливають у спеціальні форми. А коли охолоне, форму роз‘єднують – от і вийшла банка для суничного варення.
У скляну рідину додають різні домішки в залежності від того, для якого використання готується скло: віконні шибки чи лінзи для окулярів, скляні банки чи кришталеві бокали, електричні лампочки чи ялинкові іграшки. Красиві вазочки, розетки для варення, статуетки видувають із скляної маси через металеві трубки. Склодуви опускають трубку в розплавлене скло, обертають декілька разів, щоб на трубку навертілась скляна маса. Подув у трубку – і на іншому її кінці з‘явилась ваза, глечик чи дивовижна квітка. Адже майстерності склодувів немає кінця. Потім виріб охолоджують, полірують спеціальним камінням, щоб виблискував, далі ще можна прикрасити різьбленням…
Скло для вікон також виготовляють різноманітне. Буває матове непрозоре чи гофроване скло. Інколи скло для вікон розписують фарбами. Вікна з такими шибками дуже гарні. Вони називаються вітражами. У твоєму ж вікні скло звичайнісіньке. Але не засмучуйся.
У північних народів існує казка про скло, як про щось диковинне. Адже в давнину в тій країні про скло не знали. Вікон навіть у багатих замках не було, а кімнати освітлювались вогнями смолоскипів.
Тяжко захворів один багатий чоловік, і пророкували йому знахарі жити довго прикутим хворобою до ліжка. Мав той чоловік багато срібла та золота, але не міг за гроші купити ані малесенької сонячної іскорки. Адже довіку був ув‘язнений хворобою в темниці розкішного замку. Покликав він трьох своїх синів і наказав їм іти в світ, довідатись усе про скло та купити найкраще, щоб зробити вікно в батьковій кімнаті.
Вирушили сини в дорогу і не було їх довго. Та, нарешті добули вони в далеких краях те, чого так бажав хворий. Старший привіз скло, розписане золотими квітами. Коли з нього зробили вікно, у кімнаті, де лежав старий, зразу стало світліше. Дуже сподобалось вікно батькові. Середульший син виготовив вікно із тисячі різнобарвних скелець. У світлі сонця шибка заграла райдугою, і батько довго не міг слова мовити від розчулення.
Молодший син показував свою новинку останнім. Він щось довго мудрував з вікном, а коли відступив, щоб показати свій виріб…старші сини розреготалися, а батько ображено мовчав. Скло у вікні було просто прозорим! Та раптом у прозорій шибці старий побачив дерева, квіти, небо, хмари і сонце.
– Усі вікна прекрасні, – сказав він синам, – але поставте моє ліжко біля того прозорого. Через нього я бачу світ.
