Чоботята

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Застерiгала тепла хата,

Дрiбним дощем шибки росились,

Мої ж маленькi чоботята

Надвiр гуляти попросились.

Сваритись будуть мама й тато,

Бо змокла куртка й шапка дуже,

Та неслухнянi чоботята

Все тупу-тупу по калюжi.

Води холодної набрались…

Але за що мене картати?

Хiба ви ще не розiбрались?

У всьому виннi чоботята...

Візьміть участь в обговоренні

17.10.2011 21:29 Каранда Галина => ©

теж калюжі люблю! але в моєму дитинстві в селі на нашій вулиці асфальту не було, тож калюжа перетворювалася в непролазне болотяне багно, з якого просто іноді не могла вилізти. Стояла посеред дороги і плакала, поки хто з дорослих не витягне.

А Сашку свого в теплий літній дощ випускала голенького побігати по калюжах. на порозі стояла ванночка з добре теплою водою, і він бігав то під дощ, то у ванну. а сусідське дитя стояло на порозі в біленьких носочках, і заздрісно дивилось...

17.10.2011 16:16 © ...

Дякую всім, хто побував у дитинстві з калюжами! :))

17.10.2011 16:01 Тарас Іванів

Так, дуже гарно!

17.10.2011 15:05 Оля Стасюк

Красиве фото!
і віршик особливо!

Іти по калюжам - то класно!!! Аби не валятися в них! :))))

17.10.2011 14:03 Сашко Новік

Ууу. Я теж любив в дитинстві по калюжам. Та й зараз)



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ