з рубрики / циклу «ОСІННІЙ СОН ЛЯГАЄ НА ПОЛЯ»
Крадеться змоклим дощовим вовком,
По буеракам осень золотая.
Листвы порошу ветерком вздымая,
У бур’янах сіріє за ставком.
Открыт сезон охоты для неё –
На птаха перелітного чекає.
Той, злякано у височінь злітає…
Над лесом хороводит вороньё.
Ключі не наздогнавши, по стерні,
Уставшая, фатой ложится белой.
И глаз её луною в небе спелой,
Меч крижаний гартує у вогні.