відкритий лист
з рубрики / циклу «портальне»
Я не палю мости.
Не грюкаю дверима.
Уникаю слів «ніколи» і «назавжди».
Я ще намагаюсь зрозуміти всіх.
Загубилася в чужих емоціях, образах, болях…
Доводиться глушити імпульси.
Іноді хочеться теж грюкнути дверима
І спалити всі мости.
Але колись мене вже вчила доля:
Якщо йдеш, подумай,
Як будеш повертатися.
Тому нікуди не йду.
Залишаюся тут.
І чекаю.
Хоч уже гепаю кулаком по столу
І кричу:
- Та зрозумійте ж врешті і мене!!!
30.10.11