03.07.2016 07:30
для всіх
134
    
  3 | 3  
 © Георгій Грищенко

Лист додому

Не хвилюйтесь за мене, рiдненька, 

Не питайте як в мiстi живу, 

Не питайте болить як серденько, 

Як ночами Вас, мамо, я зву.


Тут у мiстi не так, як в нас дома, 

Як згадаю як добре жилось

Душу зводить тужлива судома, 

Сниться хата i наше село.


Менi хочеться сiсти до столу, 

З`їсти з печi борщу, що пахтить, 

Подивитись на рiдную школу, 

Iз криницi водички попить.


Я хвилююсь за Вас, моя мамо, 

Чи не тяжко самотньо Вам жить, 

Чи заходять сусiдки так само, 

Коли свiтло у хатi горить.


Я б i зараз додому полинув

I без всяких вагань i без слiв

Я б на зовсiм це мiсто покинув, 

Тут я долю свою не зустрiв.


Не хворiйте, рiдненька матусю, 

Я вже скоро приїду до Вас, 

На квиток тiльки грошей стягнуся

Побiжу до автобусних кас.



м. Київ, 07.10.99.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.07.2016 13:51  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово передані почуття майже дорослої людини, відірваної від дому!
Пам"ятаю своє довге очікування поїздки додому з далекого Луганська, правда, поїздом! Дякую за вірш!