16.11.2011 21:55

-

269

4 | 4

 © Микола Чат

з рубрики / циклу «ОСІННІЙ СОН ЛЯГАЄ НА ПОЛЯ»

Осінь дотліває у сухім бур`яні, 

Падолистом вічно-зоряних вуглин. 

І від дим-туману рум`яніють п’яні, 

Голокосі діви – кущики калин. 

Попіл в небо сизе, вітерець губатий 

Повівом здіймає, в кронах ревучі. 

Пише у підхмар`ї ясен кострубатий 

Полотно останнє «Змучені ключі». 

Їх журба крупою порохнить дорогу. 

У ярах ініє променад зими, 

Що втаїть осіннє згарище тривоги, 

Розіславши цноти білі килими.