Олександру Гордєєву
(майже переклад)
Мала піщинка що летить в імлі,
Найтонший сплав захоплення й печалі,
Блищить сльоза в бокальному кришталі,
Очима душ що бродять по землі.
Шалено тихо в небесах пливе,
Як вічна Будди лагідна усмішка,
Про що ж співає скрипка, наче мишка?
Любов`ю вірить, вірою живе?
Можливо там, в захмарених світах
Відчинить правда, про початок, зали
Що янголи над прірвою вінчали,
І демонами вихвалений Рай.
Якщо ще спокій десь бринить в зорі
Мене зігріє розуміння вітра,
Потік дощу проріже факел світла,
Запалений високо від землі.
Мала піщинка, що летить в імлі,
Зорею в небі, тінню на землі.
