Вітаюсь, тихо кланяюсь в прощальному сонеті

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Вітаюсь, тихо кланяюсь в прощальному сонеті,

Слова металом висталились у безодні дна.

І зловіща тиша сніє, мов стопкадр у леті

Смерком відболілого, безлюдного човна.

Хвиля ще від нього плине в чорні надглибини,

Береги маршавіють в бур’янах трясовини.

Плеса порозвіялися в голих голосах,

Не спочити долею, ще сон не на часах.

Збийся, німа ніченько, не їдж відлуння співу,

Легким, легким диханням шукає хай тепла

В очеретах висхлих – чи русалоньку, чи діву…

Лиш би серце вистраждане в лоно прийняла.

Візьміть участь в обговоренні

28.07.2012 16:19 Оля Стасюк

06.12.2011 20:19 Оля Стасюк

Красиво і сумно.... Зате коментарі веселі))))))))

06.12.2011 19:07 © ...

Та обзиваюсь, але ком один на трьох!!!

06.12.2011 19:04 Каранда Галина => ©

от бачите! а ви обзиватися до мене не хотіли!))))

06.12.2011 19:02 Каранда Галина => Суворий

а він думав, як помурчить, то сметанки наллють?!))) ага!))))

06.12.2011 19:01 © ...

Щось в тому є... попробую! Дякую.

06.12.2011 19:00 Суворий => Каранда Галина

{#}

06.12.2011 18:59 Каранда Галина => ©

та я на мишу мало схожа!)

06.12.2011 18:58 Каранда Галина => ©

напишіть гумореску! у Вас же прекрасне почуття гумору! пригадайте якусь байку з гастрольного життя і напишіть!

06.12.2011 18:58 © ...

Та попробуй за Вами вгнатися!!!)))

06.12.2011 18:56 Каранда Галина => ©

тоді - мишей ловить!)

Мур-мур)))))

)))))))))))) а по суті?))))

Мур-мур. Галинко, мур-мур!!!!)))))

Пане Тарасе! а Ви що, зі мною вже й не розмовляєте?( пишу-пишу коментарі Вам до кожного вірша - хочби де муркнули!)

красиво. згодна. та, я вже не раз казала: я дуже боюся таких віршів!!! чесно!

Сумно і дуже-дуже красиво! Хай лиш не буде останнім той Ваш сонет!