12.12.2011 20:06

-

516

3 | 3

 © Оля Стасюк

Романтична меланхолія

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

«Прийди в мої п’янкі обійми...» -  

Рожева нічка говорила, 

І пелюстками сон накрила, 

І річку дзвоном постелила, 

У вихорі серця крутила 

І... раптом в вічність відпустила. 

Моє серденько полетіло... 

Рожева друга половинка... 

Прошу... Лишись хоч на хвилинку... 

Без тебе я – мала піщинка, 

Одна малесенька жевринка, 

Самотня росяна краплинка... 

Розлука-нічка била в дзвони, 

І мрії сипала з спокути, 

У очі лила жовту руту, 

Мов знала, що вона – отрута... 

І холодом морила вічно, 

Зірками сипала в долоні, 

Морозила без тебе скроні, 

І розбивалась об осоння... 

Ти захистив би крилом білим, 

І почуття знову б жевріли 

Над блиском річки посивілим... 

Та нічка знову зачорніла... 

Твоїх гарячих уст їй треба... 

Ти з нею... Ангелом на небі... 

Тебе нема... 

Бушує море, 

Ревуть вали... Самотні зорі 

Твоїх очей сховала мрія, 

Які ледь-ледь у сні жевріють 

І падають... 

Якби ж то сили 

Розбитись об холодні хвилі, 

Полинути в прозоре небо 

В обійми ангелом... До тебе... 

Якби ж то сили...