25.12.2011 03:27

18+

387

8 | 8

 © Тарас Іванів († 2012)

Той острах, до недавна - що до Бога

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Той острах, до недавна - що до Бога, 

Заходив гостем в наш убогий словничок, 

Якось розтав. Лиш рідкою тривога

Потягне хвилею у морі катастроф –

Різне поблизу, і вспокоїть норов –

Як приголомшливо річиться кров...

І стигне в жилах ще червоно-сіра, 

А в голові - лиш просвітління і любов.

Вечірнім возом, коли ніч зір охопила

Світіння немічне в безхмарну голілиць, 

Не вдасться вскочити, ридаючи до Сина

Господніх слів – до верхотур святих світлиць!!!