Зачарую...
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Знову синь?
І знову небо?
Знову очі?
- А не треба?
Як-не-як, чарівна ніч
Доторкає синіх віч.
Ллється, ллється дивний трунок,
Сонця, миру, сліз чарунок,
Я словами зачарую,
Затягну, заворожу я,
Щоби мав свою спокуту -
Трин-трави і зелен-рути,
І любистку, і ромашки,
Щоб була душа, мов в пташки.
Ще й візьму сюди барвінку,
Щоби пісня лилась дзвінко.
Зачарую пелюстками,
І вишневими квітками,
І чарівними словами,
І очима,
І руками...
Ще й вплету в п`янке волосся
У вінок із зір колосся,
Чи роси,
Води з криниці....
Можна йти на вечорниці.
