03.01.2012 21:29

-

347

3 | 3

 © Андрій Гагін

Біля спокою річки

з рубрики / циклу «Це моя Батьківщина!»

Поржавіла шабля вже козацька,  

Та й лежить давно уже в степу.  

Не зросте трава сама зненацька:  

Не від сліз росте - а від дощу.  

Очеретом тихим, доля заблукала,  

Сонною водою Тікича внизу. 

Тут жила десь слава, і вона зростала  

і козацький чобіт тут збивав росу.  

Ще росте червона, вдалині калина; 

Тут десь розквітала воля в цім лугу. 

Там де вітер свище, там і пісня лине - 

То кобзар знаходив чарівну струну. 

І верба старенька в річку заглядає 

Вище, неї пташка кличе все весну. 

Що навколо осінь - їй не заважає 

Бо шукає ягід, мрію все рясну...  

Хоч козацька шабля - там лежить у лузі, 

та трава посохла в душах від дощу. 

І літає пташка, та чомусь у тузі 

бо летить у вирій, в сторону чужу. 

Катеринопіль/Б.Ц., листопад, 2011