Останній гопак
з рубрики / циклу «УКРАЇНО МОЯ»
Не повернути вже назад,
Ріки криштальне мерехтіння,
Полів сплюндрованих цвітіння.
У небі, яснім, зорепад.
Бездумно губимо свій дім,
Злим цуценям ссемо планету,
Фабричних трубищ сигарету,
В жадоби обернувши дим.
Циганчуком, вдягнули лан
Ми у відправлень сміттєквіти.
І ну, до одурі радіти,
В, хвороб руні, мов той баран!
Премо ненаситно нітрат,
В котеджах, що на пляжнім трупі…
У Чорта, гопака на д…пі,
Зі Смертю гоцаємо, брат!!!
Печалить вже мене давно,
Що своє знищивши коріння,
Трухлявим пнем нерозуміння,
Під склеп Природи впадемо.