з рубрики / циклу «ЛІРИЧНІ СМАКОВИНКИ»
Вона богинею заходу,
Явилася із-під землі.
Мов зорі глянцево-малі,
Бурштинно оголила вроду
В жаринок спекотній імлі.
Довершеність округлих ліній,
Крохмальна плоті повнота,
І шкіра ніжно-золота,
Яку укрила, ніби іній,
Веснянки бура крапота.
Пусте, що зморшок борозна
Тавром вглумилася у тіло,
Із рани порохнисто-біло,
Бажань розквітла голизна…
Мене спокусливо манило!
Збороли розум почуття,
Здала редути моя воля,
Припав вустами серед поля,
Всотав тебе… без каяття!
Моя печена бараболя.