Просторові сади, оберемки зела

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Просторові сади, оберемки зела,

Пустотілі нулі у кольорах.

Тихо втратити все у шматочках добра…

Мертві погляди в склілих акторах.

Запиваючи час, від терпкого вина

Охмеліти, нарешті, і здатись.

Ти кричиш, чи шепочеш? – яка дивина,

Твій життя шнур закінчив мотатись.

Візьміть участь в обговоренні

18.07.2012 12:08 Оля Стасюк

21.01.2012 12:52 Сашко Новік

цікаво. і альтернативний варіант

21.01.2012 12:19 Тетяна Чорновіл => ©

Іноді у запереченнях відбувається самоствердження, що дорогого варте!!! Вірш дуже сподобався! :))

21.01.2012 10:26 © ... => Каранда Галина

Мені потрібно всього лиш якихось пів року без лікарень, і правкам не буде місця!!!)))))) Дуже гарно у Вас вийшло!

21.01.2012 01:48 Каранда Галина => ©

дуже прошу вибачення, але так захотілося внести невеличкі правки.... надіюсь, не образитесь.... я з добрими намірами...

Просторові сади, оберемки зела,

затремтіло життя у кольорах.

віднайти майбУття у шматочках добра…

Ми впізнали себе в цих акторах.

Запиваючи час, від терпкого вина

Охмеліти, нарешті, й - не здатись

Ти кричиш, чи шепочеш? – яка дивина,

Твій життя шнур ще буде мотатись!