Випадковість
з рубрики / циклу «Я БЕЗЗУПИННО ГОВОРИВ»
Сльоза зривається в бокал.
- «Він не прийшов сьогодні знову?» -
Бармен нав’язує розмову…
З естради журиться вокал.
Реальність тане ніби сніг
У сигаретному тумані.
«Які ж слова були останні?
Пробач? Прощай?... Та як він міг…?!»
А він, скитається дощем,
Мов хоче змити глум і сором.
Краплинки вторять йому хором:
«Навіщо той пекельний щем?!»
Не обвінчає час ніяк,
Ваганнями розбиту пару…
Він змокне і зайде до бару,
Щоб думи умертвив коньяк.
Бармену скаже: - «Лий на всі.»
Вона почує, стрепенеться…
Йому щаслива посміхнеться,
У сліз брильянтовій росі.
