27.01.2012 10:55

18+

399

8 | 8

 © Тарас Іванів († 2012)

Я лиш торкнувся безмежевої свободи

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Я лиш торкнувся безмежевої свободи, 

Це не земля – повітря, чисте небуття.

Не промінь, а в промінні тихі води…

І раптом вдих… Життя жевріє.., – опісля.

Зверх неба сонним птахом повернувся, 

Щось ще теліпаю одним живим крилом.

Не полювати більше, а лише прогнувся

Між людойолопів… Я й сам був леду склом.

У свято вічне, хай і колами, запросять, 

А дні, години чи роки – як мить одна.

Траву, що виросла, вітри і холод скосять, 

Морози вкриють все… Це вічність – її гра.