31.01.2012 00:28

-

175

2 | 2

 © Микола Чат

з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»

Так часто я приховую в собі, 

Гіркий полин нахабності людської, 

Коли мене вбиваєте без зброї, 

Метаючи образи у злобі. 

Как часто я хочу на небо выть, 

Отчаявшимся, меж флажками волком, 

Когда друзья, "невинным" кривотолком 

Пытаются мне вены счастья вскрыть... 

Так хочеться в блакитну злинуть вись, 

На землю впасти мертвою росою… 

Навіщо знову, люди так зі мною?! 

Напевно зрозумію все… Колись.